Author: max

Ksenia Kamikaza :: Textura #18 (16.03.18) – En


You have mentioned multiple times that you didn’t plan to stand behind the decks. When did you realize that you want to do it seriously? Can you imagine that it could have been different?
– Strange enough, but I can. And I’m glad it turned out this way. At first I wanted to shoot promotional and music videos, something not longer than 5 minutes. I still like the video, for many parties and clips I made promo videos myself. But I was lucky that music became my main occupation. Just as many others in 90s, I went to parties, DJs seemed like gods to me that transmit signals directly from space. Many of them became my friends later. And now I can send signals myself. Hope that from the other side there will allways be people who will need these signals.

Your parties Platz fur tanz and Debosch have been around for over 10 years already. How would you assess this period, what has changed during this time, what were the goals at the beginning and what are now?
– Goals have not changed:  bringing electronic music to people. That’s why I agreed to start radio show Intelligent Beats almost 15 years ago. I had a huge collection of records, and most of the people I met did not know anything about the format, alternative to MTV or regular radio. I did every release with gratitude that I can talk about this music with a huge audience. And then the idea to do parties appeared followed with the opportunity. One party, another, in clubs, some alternative places.  It became clear that the parties outside the clubs are being more expected by people, they prepare for them especially. We began to make raves in hangars. So the development was dictated as by our desire to bring music to people, so with their desire to escape from the ordinary atmosphere into something special, different world.

Tell us how the idea of ​​ parties in trains Debosch Express appeared and how does it look now? Do you completely hire a separate train? Where does it go, how long does this party last and how do you negotiate with the railway managers, considering dancing on the seats, alcohol is likely there, and so on?
– My friend gave this idea, she gave life to it in the form of a closed corporate evening, and I picked up the idea and turned it into an annual tradition. Yes, it’s a whole train with its route in Latvia, there are 2 DJs in each wagon with it’s own stylistic. Everything lasts for 4 hours and then we go to the afterparty on the boat. There is alcohol, of course, but DEBOSCH EXPRESS is a special event, people understand it and vandalism is absent. On the contrary, there are paper towels everywhere, and people, droping a drink, immediately clean it. In general, it is a special atmosphere, it is impossible to express it, just visit and feel it yourself. There is specific vibe each year in the trian, none is worse or better, just another one and special.

You are the curator and inspirator of the Under Festival in Riga, which was organized for the first time last year. Can we consider that this has become a logical continuation of previous organizational initiatives? What were the hardest issues, as far as it’s always hard to start, and what changes will be this year, apart from the line-up, of course?
– There are several people in UNDER team, each one is irreplaceable and has it’s own mission. I’m basically responsible for what I can – I pick artists and bring music to people through communicaton in facebook and in life. In 2009 I already organized festival in Riga, it was called Aiziet! and united 20 Riga clubs in it. But frankly, it turned out to be too complicated for our city. In 2017, the festival’s attempt was done again and didn’t fail. A two-day festival in the city, in an accessible location with a strong lineup – people took it for hooray! The most difficult thing was to work with the team, everyone came not only with the love for electronic music, but also with their habits in organizing, but we learned to respect each other and hear each other, this is very important. Of course, there were million technical missteps, but all the artists performed, and the audience did not feel those inaccuracies. So we can say that we have something to be proud of, and of course, everything will only be better in the future.

Are there any other good places in Riga where you can hear techno-oriented music besides those that you organize, and what is the situation with venues / clubs for such events (like it once was in  Andrejsala port)?
–  City authorities took back Andrejsala after it was given to informal youth, unfortunately. There is just commerce now. By the way, when we were driven out of the place, they blamed us exactly in the same: we gave you space for creativity, but you created clubs here, making money. Now there is no place for underground, expensive cars and high heels instead. Paradox or calculation. But there are places, although much less in comparing with 2006. There is a club One One, the most promising techno-place of the city by atmosphere. There is Teritorija, it’s more about house music, Autentika and Kanepes Kulturas Centrs, the most alternative audience  is there and a full blend of styles. And, of course, we do not stop making parties in unusual places.

It seems, you had already opened a club in Riga once, was there any wish to return to this idea again?

– It wasn’t me who opened the club, I worked there as a booker of foreign artists. But after closing, I was more interested in pop-up activities, the club has less creativity, more routine.

As we know, you have your own bar in Riga? Do you organize events there as well? :)

– I sold the bar two years ago and moved to Georgia. But while it was in my hands, everyone danced there on the tables in the literal sense of the word. Of course, the bar for 50 people did not have techno-format, it was a vinaigrette of any good music, both live and electronic, but it was always fun. We also named the bar “Fiesta”, a holiday, in honor of the work of Hemingway, who was known to be very fond of drinking wine.


Having a big musical experience, how will you evaluate changes in techno music over the past 10 years?

– I like what’s happening in techno. The artists continue to “dig” seriously, looking for new sounds, techno stopped killing, it has become more like a journey into the world, different from routine life. This is already a mixture of ambient landscapes, unstraight rhythms, but there is always a feeling of power, structure. What I don’t like is that everyone plays techno, even if it’s a house or electro. Everything is being labeled as techno. House and electro are also beautiful styles, I do not understand why people, who play it, want that everyone thought they are techno-DJs. So accordingly, audience also has some “porridge” in their heads. There were occasions when people came up to me after house-set and said that they had not heard such a cool techno for a long time. And what can be the answer to that? I smile and say “thank you”.

What techno labels and producers are the most relevant to you now and who are your favorite artists?

– Guys from Schwefelgelb are absolutely incomparable. Artefakt‘s album has struck me right in the heart. The newest of Kangding Ray is perfect. Developer always creates incredible tracks and no less incredible vibe in the club. In fact, I don’t like to be sticked to labels and names, and even if the artist creates one track, but the one that hits my ear, my respect and appreciation will be unlimited.
Among favourite artists I’d name KarennAudionLucyOscar MuleroInigo KennedyDasha Rush. In general, this is a list of artists who do not restrict themselves in style, you can dig deeper and discover new horizons.

Tell us about your latest 
EP on the Spanish label Different is Different Records. What’s behind this work and are you planning new releases in the near future?
– Yes, there will be a release on French Volute, more dub, house, but also with a techno remix on one of the tracks. And the Spanish release Rebel One will be out at the end of February. Basically, like any other of my tracks, included in this release, it’s an endless search for self-expression. Here I am more melodic, or restrained, or sharp. The release on Volute will be even political to some extent , I use Martin Luther King’s speech as a sample and also interview with Marilyn Monroe.

Which event, where you performed, is most memorable at the moment?
– Звичайно, з останнього особливою подією було запрошення в лондонський fabric. А до цього мене запросили в Dommune в Токіо, що було повною несподіванкою. За діджейську кар’єру було багато подій, про які згадуєш довго, але головне, до будь-якої ставитися з вдячністю, навіть якщо воно не було найкращим: досвід завжди досвід, без нього немає розвитку і не з’являється якість.

Прізвисько Kamikaza ти отримала за божевільну енергійність. Звідки черпаєш такий запас сил, враховуючи, що постійно виступаєш, організовуєш івенти, готуєш радіо ефіри, плюс сім’я?
– Взагалі не знаю. Просто ця енергія є і зупинити потік ідей і бажання щось робити неможливо. Сім’я від цього, скоріше, страждає, але вони звикли. Я їм обіцяю, що після 50 я сяду на березі моря і буду няньчити онуків і вони завжди будуть знати, де мене знайти.

Які твої хобі і чим любиш займатись коли є вільний час?

– Обожнюю подорожувати. Є хвилинка, зірвуся в якесь нове місце. Навіть нехай в межах міста. Особливо, як переїхала до Грузії, проблема знайти, що досліджувати, повністю відпала.

Чи була ти ще колись в Україні, якщо не брати до уваги твій виступ на  
Kazantip в 2012 ?
– Так, була і не раз. Виступала в Києві і Харкові, і їздила до Одеси відпочити. Одеса абсолютна любов, я обожнюю міста на море, так як і Рига має узбережжі, на яке завжди можна втекти від суєти, помедитувати з пляшкою шампанського. А до Львова давно мріяла потрапити, він географічно і архітектурно більш західний, ніж українські міста, в яких я бувала. На деяких фотографіях нагадує стару Ригу, в таких містах завжди відчуваєш себе затишно. Всі знайомі, хто побував у Львові, відгукуються про місто із захопленням, так що впевнена, і мені він припаде до душі.

Ksenia Kamikaza :: Textura #18 (16.03.18) – Ukr


Ти не раз говорила, що на початках не планувала ставати за пульт. Коли зрозуміла, що хочеш займатись цим серйозно?  Можеш уявити, що могло бути інакше?
– Як не дивно, можу. Але рада, що вийшло так. Спочатку я хотіла знімати рекламні та музичні ролики, щось не довше 5 хвилин. Мені до цих пір подобається відео, для дуже багатьох вечірок і кліпів я знімала промо-відео сама. Але мені пощастило, що все-таки основним заняттям стала музика. Як і багато хто в 90х, я ходила на тусовки, діджеї мені здавалися богами, що передають сигнали прямо з космосу. Потім багато хто став просто моїми друзями. А тепер сигнали можу передавати я сама. Сподіваюся, з іншого боку пульта завжди будуть люди, яким ці сигнали необхідні.

Твоїм тусовкам Platz fur tanz і Debosch вже більше 10 років.  Як оціниш цей етап, що змінилось за цей час, які були цілі на початках і які тепер?
– Цілі не змінилися: нести електронну музику людям. Саме тому я погодилася робити радіошоу Intelligent Beats майже 15 років тому. У мене була величезна колекція записів, а більшість людей, яких я зустрічала, нічого не знали про формат, альтернативний до MTV або звичайного радіо. Кожен випуск я робила з вдячністю, що я можу говорити про цю музику з величезною аудиторією. А потім з’явилася ідея і можливість робити вечірки. Одна, друга, в клубах, якихось альтернативних місцях. Стало зрозуміло, що вечірки поза клубами люди чекають більше, готуються до них особливо. Ми стали робити рейви в ангарах. Так що розвиток був продиктований як нашим прагненням доносити до людей музику, так і їх бажанням вирватися зі звичайної атмосфери в щось особливе, інший світ.

Розкажи як зародилась ідея вечірок в поїзді Debosch Express і як це зараз відбувається? Ви повністю винаймаєте окремий поїзд? Куди він їде, скільки триває ця вечірка і як домовляєтесь з керівництвом залізниці, враховуючи, що танцюєте на кріслах, алкоголь, напевне, тече рікою і тд?
– Ідея народилася у моєї подруги, вона втілила це в формі закритого корпоративного вечора, а я підхопила ідею і перетворила в щорічну традицію. Так, це цілий поїзд зі своїм маршрутом по Латвії, в кожному вагоні по 2 діджея, своє стилістичне спрямування. Все відбувається 4 години і потім ми вирушаємо на афтерпарті на човні. Алкоголь, звичайно, тече, але DEBOSCH EXPRESS особливий захід, люди це розуміють і вандалізм відсутній. Навпаки, всюди розкладені паперові рушники, люди, розливши напій, відразу прибирають. Взагалі, це особлива атмосфера, передати її неможливо, можна тільки побувати і відчути. Щороку в поїзді свій вайб, жоден з них не гірше або не краще, просто інший і особливий.

Ти є куратором і натхненником фестивалю Under Festival в Ризі, який був вперше організований минулого року. Чи можна вважати, що це стало логічним продовженням попередніх організаційних ініціатив? Що було найскладнішим, враховуючи, що починати завжди найважче, і які будуть зміни цього року, крім лайн-апу, зрозуміло?
– В команді UNDER кілька людей, кожен незамінний і несе свою місію. Я в основному відповідаю за те, що вмію – підбираю артистів і доношу музику людям через спілкування на Фейсбуці і в житті. В 2009 я вже організовувала фестиваль в Ризі, він називався Aiziet! і об’єднував в собі 20 ризьких клубів. Але відверто, це виявилося занадто складною схемою для нашого міста. В 2017 спроба фестивалю повторилася і не провалилася. Дводенний фестиваль в місті, в доступній локації з сильним лайнапом – люди сприйняли це на ура! Найскладнішим було спрацюватися з командою, всі прийшли не тільки з любов’ю до електронної музики, а й зі своїми звичками в організації, але ми навчилися взаємоповаги і чути один одного, це дуже важливо. Звичайно, був мільйон технічних косяків, але всі артисти виступили, а публіка на собі ці косяки не відчула. Так що можна сказати, що нам є, чим пишатися, і звичайно, в майбутньому все буде тільки краще.

Чи є в Ризі ще якісь хороші  місця, де можна почути техно орієнтовану музику крім тих, що ти організовуєш і як ситуація з місцями/клубами для таких івентів (на зразок як колись було в порту Andrejsala)?
– Андрейсалу, на жаль, влада міста як подарувала неформальній молоді, так і забрала. Тепер там суцільна комерція. До речі, коли нас виганяли, то звинувачували саме в цьому: ми дали вам приміщення під творчість, а ви тут клуби розвели, гроші робите. Тепер там не залишилося місця андерграунду, дорогі машини і високі підбори. Парадокс або розрахунок. Але місця є, хоча в порівнянні з скажімо 2006 роком, їх в рази менше. Є клуб One One, по атмосфері найперспективніше техно-місце міста. Є Teritorija, там більше хаус, є Autentika і Kanepes Kulturas Centrs, там сама альтернативна публіка і повна суміш стилів. І, звичайно, ми не перестаємо робити вечірки в незвичних місцях.

Ти сама, здається, колись уже відкривала повноцінний клуб у Ризі, не було після цього ще бажання повернутись до цієї ідеї?

– Клуб відкривала не я, я працювала там букером іноземних артистів. Але після його закриття я більше захопилася саме поп-ап заходами, в клубі менше творчості, більше рутини.

На скільки відомо, у тебе є власний бар в Ризі? Там теж організовуєш івенти?

– Бар я продала два роки тому, і переїхала до Грузії. Але поки він був у моїх руках там всі танцювали на столах в прямому сенсі слова. Звичайно, бар на 50 осіб не мав техно-формату, це був вінегрет з будь-якої хорошої музики, і живої, і електронної, але весело було завжди. Ми і назвали бар “Fiesta”, свято, в честь твору Хемінгуея, який, як відомо, дуже любив пити вино.


Враховуючи твій великий музичний досвід, як оціниш зміни в техно музиці за останні 10 років?

– Мені подобається те, що відбувається в техно. Артисти продовжують серйозно “копати”, шукати нові звуки, техно перестало вбивати, воно стало більше подорожжю в світ, відмінною від буднів. Це вже суміш з ембіентних ландшафтів, нерівних ритмів, але завжди відчувається міць, структура. Що не подобається, що тепер всі грають техно, навіть якщо це хаус або електро. Техно ліплять до всього. Хаус і електро теж прекрасні стилі, не розумію, чому люди, їх несучи, бажають, щоб всі думали, що вони техно-діджеї. Відповідно, і у публіки в голові каша. Були випадки, коли після хаус-сету до мене підходили люди і говорили, що давно не чули такого крутого техно. І що на таке відповідати? Я посміхаюся і кажу “дякую”.

Які техно лейбли і продюсери для тебе зараз найбільш актуальні і кого можна назвати твоїм улюбленими артистами?

– Хлопці з Schwefelgelb абсолютно незрівнянні. Альбом Artefakt вразив в саме серце. Останній Kangding Ray відмінний. Developer щоразу створює неймовірні треки і не менш неймовірний вайб в клубі. Насправді я не люблю прив’язуватися до лейблів і імен, і навіть якщо артист створить один трек, але який вразить мій слух, моя повага і вдячність будуть безмежні.
З улюблених артистів назву Karenn, Audion, Lucy, Oscar Mulero, Inigo Kennedy, Dasha Rush. Загалом, це той ряд артистів, що не обмежують себе в стилі, можна копнути глибше і виявити нові горизонти.

Розкажи про свій останній
EP на іспанському лейблі Different is Different Records. Що стоїть за цією роботою і чи плануєш найближчому часі нові релізи?
– Так, буде ще реліз на французькому Volute, більш даб, хаус, але теж з техно-реміксом на один з треків. А іспанський реліз Rebel One побачить світ в кінці лютого. В принципі, як будь-який інший мій трек, що увійшли в це реліз – це нескінченний пошук самовираження. Тут я більш мелодійна, або стримана, або різка. Реліз на Volute в якійсь мірі буде навіть політичним, я використовую в якості семплу промову Мартіна Лютера Кінга і інтерв’ю з Мерилін Монро.

Який з івентів, де ти виступала для тебе найбільш пам’ятний на даний момент?
– Звичайно, з останнього особливою подією було запрошення в лондонський fabric. А до цього мене запросили в Dommune в Токіо, що було повною несподіванкою. За діджейську кар’єру було багато подій, про які згадуєш довго, але головне, до будь-якої ставитися з вдячністю, навіть якщо воно не було найкращим: досвід завжди досвід, без нього немає розвитку і не з’являється якість.

Прізвисько Kamikaza ти отримала за божевільну енергійність. Звідки черпаєш такий запас сил, враховуючи, що постійно виступаєш, організовуєш івенти, готуєш радіо ефіри, плюс сім’я?
– Взагалі не знаю. Просто ця енергія є і зупинити потік ідей і бажання щось робити неможливо. Сім’я від цього, скоріше, страждає, але вони звикли. Я їм обіцяю, що після 50 я сяду на березі моря і буду няньчити онуків і вони завжди будуть знати, де мене знайти.

Які твої хобі і чим любиш займатись коли є вільний час?

– Обожнюю подорожувати. Є хвилинка, зірвуся в якесь нове місце. Навіть нехай в межах міста. Особливо, як переїхала до Грузії, проблема знайти, що досліджувати, повністю відпала.

Чи була ти ще колись в Україні, якщо не брати до уваги твій виступ на  
Kazantip в 2012 ?
– Так, була і не раз. Виступала в Києві і Харкові, і їздила до Одеси відпочити. Одеса абсолютна любов, я обожнюю міста на морі, так як і Рига має узбережжя, на яке завжди можна втекти від суєти, помедитувати з пляшкою шампанського. А до Львова давно мріяла потрапити, він географічно і архітектурно більш західний, ніж українські міста, в яких я бувала. На деяких фотографіях нагадує стару Ригу, в таких містах завжди відчуваєш себе затишно. Всі знайомі, хто побував у Львові, відгукуються про місто із захопленням, так що впевнена, і мені він припаде до душі.

Bohdan :: Textura #17 (12.01.18) – En

Українська   English


In music community you were previously known as d’n’b-dj Jike. How did your relationship with techno music appear, what do you like about this genre and when/how did your Bohdan project start?
– Somewhere around the end of 2012, I began to pay much less attention to DJing to have time for production, and began to gradually collect the setup for home studio. At about the same time, I discovered music of Donato DozzyMinilogue and Deepchord. I was very admired and inspired that they sounded quite differently, hypnotic, naturally complementing any space, and operating the most profound manifestations of those genres that I was interested to work in by myself. In February 2013, I first played techno set in the Loft Club in Kiev, then my first release “Guiding Light” appeared three months later, and I received an offer to perform in Germany. Now and overall, for me it’s not just a project, but a major musical craft. That’s why I sign it with my own name.

Tell us about the fundamentals of your musical philosophy, whose music has influenced your techno-tastes mostly, and what’s most relevant to you at the moment (labels / producers)?
– I am convinced that music, just as fine arts or literature to a certain extent, has everything necessary to give a person the opportunity to reach things and meanings that exist beyond the material perception. It is a self-sufficient conductor to the subtle, invisible forms of matter and spirit that we are not able to see physically, but with the help of sound vibrations, at least we can imagine and hear. The psychoacoustic aspect of music is primary, in relation to the cultural.
It’s interesting to me, equally as a listener and producer, what Donato Dozzy or Marcus Henriksson from Minilogue already do – they are talented and experienced musicians, on an exaggerated level for many others. From the labels – first of all the Swedish  Hypnus, then the Silent SeasonNORITE, also some of  SemanticaInforma and Stroboscopic Artefacts. Among the artists special inspirations come from Evigt MörkerLuigi TozziAWBHydrangeaAlfredo MazzilliRroseDeepbass and the Japanese Takaaki Itoh and Wata Igarashi.

The latest releases and podcasts show that your sound is developing. Along with the more usual dub sounding, the atmospheric techno motives with author’s identity, where deep and mystery elements dominate, have come to the forefront.  How would you assess the evolution of your works and tastes in general?
– Dub-techno is a rather niche genre, with its rules of sounding, which have long been formed and crystallized.  Interesting things appear where new breath is introduced – psychedelic motives or saturated, organic landscapes, such as in Voices From the Lake. I do name that sounding as “electrified paintings by Theodor Kittelsen”. Take a walk on his illustrations, and you’ll understand why. As for my works, I would not like to be identified solely as a techno artist. In my next EP there will be a bit different sound. And, frankly speaking, while I work on them, the last thing I think about is how they will sound on the dance floor.

This year you had the release on Concrete Records , also debut vinyl on Norite Records, and a performance in Belgium at a party dedicated to this release. How will you rate this year and what can we expect from you in the near future? 
– The year turned out to be very busy, and I’m happy with its results in general. Once I had a dream to release my own music on vinyl, and it happened. I’m currently working on the next two EPs, but I usually try not to talk about future releases until they are finished.

If we get into details about your vinyl release “Hermeticism” on Norite, what stands behind this record? How much time has passed since first contacts with the label till the moment of its launch, and whose initiative was to invite  AWB and Hydrangea for remixes, for whom it also was a debut collaboration with the label?
–  I sent the demo on January 14, and after two days I received an offer from the label. Almost nine months passed from that moment until the day the record was released. Norite manager offered to find remixers by himself. We were friends with Hydrangea allready and exchanged music, I liked her  “Dawn Lights” album. “Hermeticism” is also her first vinyl release, and I’m glad to be with her on one plate. As for AWB, that became a real discovery for me. He does absolutely mystical things.

You are from Konotop, but you have been living in Kyiv for a long time now. Would that be right to say that your musical background was completely formed by Kyiv’s environment, or something significant has penetrated you before? And do you personally know your famous fellow countryman, who is the author of the work “You’ve Never Been To Konotop” (Vakula – Textura)?
–  It is normally considered that the person is mostly susceptible to music in the age of somewhere between 14 and 21 years. So, of course, these two periods of my life have greatly influenced the consciousness. Globally, I got involved into electronic music in Kiev. But if you find some pastoral or surrealistic sentiments in my tracks, then this is obviously the echo of Konotop.
I spoke with Mykhaylo a couple of times on Facebook. But we have never met personally, despite the fact that Konotop is a small city, and we probably have a lot of common friends there.

Kyiv community is the face of Ukrainian techno culture for objective reasons, what places and promotional groups impress you most of all personally?
– The best events are, definitely, done by Rhythm Büro . They have a very deliberated approach to the organization, in addition, they try to invite the most interesting artists, in my opinion, who would be hardly brought by a certain club or festival. The same applies to the choice of location for the events. For example, I do not have a favorite club or playground in Kyiv, and in this regard, non-standard spaces that were not originally designed as places for performances, or even open-air in the middle of a forest or on the shore of a lake, can help to perceive this music at a higher level.

–  What are your interests and hobbies beside the music?
–  I study Japanese quite seriously, this is one of my passions. I’m still fond of numismatics, and amateur photography, using old manual lenses on a digital mirror camera.

– When did you visit Lviv last time?
– Almost a year ago, celebrated my birthday.

interview by Karma Detalis
photos (с) by Olexandr Plichko

Українська   English 

Bohdan :: Textura #17 (12.01.18) – Ukr

Українська   English


В музичних колах тебе раніше знали як d’n’b-діджея Jike. Як зародився твій зв’язок з техно-музикою, що саме подобається в цьому жанрі та коли і як виник твій проект Bohdan?
– Десь наприкінці 2012 року я став приділяти значно менше уваги діджеїнгу, щоб мати час займатися продакшном, і почав потроху збирати сетап для домашньої студії. Приблизно тоді ж відкрив для себе музику Donato Dozzy, Minilogue і Deepchord. Мене досить сильно захопило і надихнуло те, що вони звучали якось особливо, гіпнотично, цілком природно доповнюючи будь-який простір і оперуючи найбільш глибинними проявами тих жанрів, які мені самому були цікаві для роботи. В лютому 2013 року я вперше відіграв техно-сет у київському клубі Loft, а три місяці по тому вийшов мій перший реліз “Guiding Light“, і я отримав запрошення на виступ у Німеччині. Зараз і взагалі, для мене це не просто проект, а основне музичне ремесло. Саме тому я і підписую його власним ім’ям.

Розкажи, що лежить в основі твоєї музичної філософії, чия музика найбільше вплинула на твої техно-смаки, і що найбільш актуально для тебе на даний момент (лейбли/продюсери)?
– Я переконаний, що музика, як і в певній мірі образотворче мистецтво або література, має все необхідне для того, щоб дати людині можливість доторкнутися до речей і смислів, що існують поза рамками її матеріального сприйняття. Це самодостатній провідник до більш тонких, невидимих форм матерії і духу, які ми не маємо можливість бачити фізично, але за допомогою звукових вібрацій, принаймні, можемо уявити і почути. Психоакустичний аспект музики є первинним, по відношенню до культурного.
Мені, в рівній мірі як слухачеві і продюсеру, цікаво те, що роблять вже вищезгадані Donato Dozzy або Маркус Хенрікксон з Minilogue – вони талановиті і досвідчені музиканти, на позамежному для багатьох рівні. З лейблів – в першу чергу шведський Hypnus, потім Silent Season, NORITE, також дещо з Semantica, Informa та Stroboscopic Artefacts. Серед артистів особливо надихають Evigt Mörker, Luigi Tozzi, AWB, Hydrangea, Alfredo Mazzilli, Rrose, Deepbass і японці Takaaki Itoh та Wata Igarashi.

По останнім релізам та подкастам відчувається, що твоє звучання розвивається. Поряд з більш звичним дабовим звучанням на передній план вийшли атмосферні техно мотиви з авторським почерком, де домінують елементи глибини та загадковості. Як сам оціниш еволюцію своїх робіт та смаків в цілому?
– Даб-техно це досить нішевий жанр, зі своїми канонами звучання, які вже давно сформувалися і викристалізувалися. Цікаве починається там, де в нього привноситься нове дихання – психоделічні мотиви або насичені, органічні ландшафти, як наприклад у Voices From the Lake. Я називаю такий саунд «наелектризованими картинами Теодора Кіттельсена». Погугліть його ілюстрації, і зрозумієте, чому. Що ж стосується саме моїх робіт, то я не хотів би ідентифікуватися виключно як техно-артист. У моїх наступних EP буде дещо інше звучання. І поки я працюю над ними, чесно кажучи, найменше думаю про те, як вони будуть звучати на танцполі.

В цьому році вийшов твій реліз на Concrete Records, з’явився дебютний вініловий реліз на Norite Records, а також відбувся виступ в Бельгії на вечірці, присвяченій цьому релізу. Як оціниш для себе цей рік і що від тебе чекати найближчим часом?
– Рік видався дуже зайнятий, і я в цілому задоволений його результатами. Колись у мене була мрія випустити власну музику на платівці, і це сталося. Зараз працюю над двома наступними ЕР, але зазвичай намагаюся нічого не розповідати про майбутні релізи до тих пір, поки вони не будуть закінчені.

Якщо детальніше про твій вініловий реліз “Hermeticism” на лейблі Norite, що стоїть за цією платівкою? Скільки часу пройшло від перших контактів з лейблом до моменту появи в продажу, і чия ініціатива була запросити до реміксів саме AWB та Hydrangea, для яких це також була дебютна співпраця з лейблом?
–  Я відправив демо 14 січня, і вже через два дні отримав пропозицію від лейбла. З того моменту і до дня виходу платівки в продаж пройшло майже дев’ять місяців. Менеджер Norite сам запропонував знайти реміксерів. З Hydrangea ми до цього вже були знайомі та обмінювалися музикою, мені свого часу дуже сподобався її альбом “Dawn Lights”. “Hermeticism” це також і її перший вініловий реліз, і я радий бути з нею на одній платівці. Ну а AWB став справжнім відкриттям для мене. Він робить абсолютно містичні речі.

– Ти родом з Конотопу, але вже довший час проживаєш в Києві. Чи можна казати, що в музичному плані тебе повністю сформувало столичне середовище, чи щось вагоме заклалось ще раніше? І чи знайомий ти з своїм відомим земляком, який є зокрема автором роботи “You’ve Never Been To Konotop” (Vakula, – прим. Textura)?
– Прийнято вважати, що людина найбільш сприйнятлива до музики у віці десь з 14 до 21 року. Так що, звичайно, ці обидва періоди мого життя в значній мірі вплинули на свідомість. Глобально я захопився електронною музикою вже в Києві. Але якщо в моїх треках проявляються якісь пасторальні або сюрреалістичні настрої, то це вже, очевидно, відлуння Конотопу.
З Михайлом пару разів спілкувалися на Фейсбуці. Але в реалі ніколи не зустрічалися, незважаючи на те, що Конотоп – невелике місто, і у нас там, ймовірно, чимало спільних знайомих.

– Київський рух з об’єктивних причин є обличчям української техно-культури, які місця та промо-групи особисто тобі найбільше імпонують там?
– Кращі івенти, однозначно, у Rhythm Büro. У них дуже продуманий підхід до організації, крім того вони намагаються запрошувати найцікавіших, на мій погляд, артистів, яких навряд чи б привіз якийсь клуб чи фестиваль. Те ж саме стосується і вибору локації для проведення івентів. У мене, наприклад, немає улюбленого клубу або майданчика в Києві, і в цьому плані нестандартні простори, які спочатку не проектувалися, як місця для виступів, або навіть опен-ейри посеред лісу чи на березі озера можуть допомогти сприйняти цю музику на більш високому рівні.

– Чим цікавишся та які хобі поза музикою?
– Я досить серйозно вивчаю японську мову, це одна з моїх пристрастей. Ще захоплююся нумізматикою, і на аматорському рівні займаюся фотографією, використовуючи старі мануальні об’єктиви на цифровій дзеркальній камері.

– Як давно був востаннє у Львові?
– Майже рік тому, відзначав день народження.

інтерв’ю – Karma Detalis
фото (с) Олександр Плічко

Українська   English 

Yan Cook :: Textura #15 (15.09.17) – Rus

Українська  English   Русский

Textura (T): Несмотря на то, что ты украинский продюсер, местная аудитория знакома с тобой отдаленно, так как выступаешь сейчас исключительно за рубежом. Расскажи, почему решил связать себя с музыкой, кто повлиял на вкусы и почему именно техно ?

Yan Cook (YC): – Решил посвятить себя музыке примерно в 16 лет, когда отправил пару треков на лейбл и их забрали на релиз, тогда и проснулся этот азарт. Также с самого начала был нацелен на Европу. Изначально очень повлиял на меня Dubfire, потом лейбл CLR. Вообще много кто вдохновляет и влияет. Почему техно? Когда впервые услышал, как-то сразу понял что это 100% моё

(T): Учитывая твое звучание, пожалуй логично, что именно Германия стала отправной точкой твоих выступлений за рубежом. Чувствуешь ли ты себя там полностью своим за столько лет выступлений и какой ивент тебе больше отложился в памяти?
YC: – В целом в Европе всегда чувствую себя гостем, так как приезжаю всего на пару дней, что бы почувствовать там себя своим, там нужно пожить. Очень запомнилось мое первое выступление в клубе Tresor, Берлин.

(T): В этом году ты дебютировал в Америке: Нью-Йорк, Сан-Франциско, Лос-Анджелес – если говорить о клубной среде, заметил ли для себя какие-то различия с Европой?
 YC: – В США также любят Техно как и в Европе, возможно не в таких маштабах но все же. Да, ну например у них вечеринки заканчиваются намного раньше, чем в Европе и большинство Техно вечеринок подпольные (в Лос Анджелесе клубам разрешено работать до 2х ночи, в Нью-Йорке строгая система лицензирования, что затрудняет существование андеграундных движений на основе закона, действующего еще с 1926 г., – примечание)

(T): По сравнению с началом твоей карьеры, что лично чувствуешь изменилось в твоем звучании, и в целом как оценишь мировые тенденции и изменения в техно музыке?
YC: – Я чувствую, что в хорошую сторону изменилось качество звучания, и треки стали более сбалансированными и надеюсь, что я на правильном пути. Техно сейчас очень широкий и глубокий жанр с множеством под-жанров и стилей, мне это очень нравится, уверен, скучно точно не будет.

(T): – Уже вышло 16 виниловых работ с твоим участием (совместных и исключительно своих), а в этом году ты запустил еще и свой собственный лейбл Cooked. Что это для тебя значит, как долго вынашивал эту идею и есть ли какие далеко идущие планы?
YC: – Идея своего лейбла появилась ещё пару лет назад, мне хотелось выпускать новые треки в свет как можно скорее, а не ждать 6-12 месяцев релиза, но тогда не было возможности, та и рановато было. Сейчас я чувствую, что готов, также появилось пару опытных в этом деле знакомых, которые мне помогают с дистрибьюцией и лейблом в целом. Насчёт планов, я вполне доволен первым релизом, то есть уже точно будет как второй, так и третий 😊 Также в планах приглашать других артистов.

(T): Удается ли следить за тем как развивается техно среда в Украине? Как оценишь изменения хотя бы в том же Киеве?
YC: – За Техно сценой в Украине я особо не слежу, все что могу сказать, нравится клуб Closer в Киеве, но бываю там редко.

(T): Ты выступаешь и записываешь подкасты исключительно со своей музыкой, но поделись какие техно продюсеры и лейблы для тебя сейчас наиболее актуальны по звучанию? ?
YC: – Сложно кого-то выделить, очень много интересных артистов. Люблю слушать Техно подкасты. Тщательно слежу за лейблами с которыми работаю – Delsin, ARTS, Planet Rhythm и тд.

(T): Какую из своих работ ты больше всего ценишь на данном этапе?
YC: – Все работы ценю, стараюсь в каждый трек вложить по максимуму. Наверно больше ценю пластинки на Delsin, так как думаю на них было потрачено больше всего сил и времени. Кстати, говоря о Delsin, совсем скоро будут новости в новой пластинке 😉

(T): Какие твои хобби, интересы кроме музыки?
YC: – Очень нравится все, что связано с цифровым артом (Digital Art), Люблю “пофотошопить”, поиграться в 3D редакторе и так далее. Последние несколько лет очень увлёкся фильм-мейкингом (кино). Есть большое желание в будущем снять свою короткометражку, в жанре Horror.

(T): Был ли уже раньше во Львове?
YC: – Нет, во Львове буду в первый раз, давно хотел побывать 😊

Українська  English   Русский

Yan Cook :: Textura #15 (15.09.17) – En

Українська   English   Русский

Textura (T): Although you are the Ukrainian producer, local audience is remotely familiar with what you do, as far as you perform only abroad now. Why did you decide to link yourself with music, who influenced your tastes and why techno?

Yan Cook (YC): – I decided to dedicate myself to music when I was about 16 and sent a couple of tracks to the label, they were taken for release and then this excitement appeared. And I was targeted for Europe from the very beginning. Initially, I was very influenced by Dubfire, then label CLR. In general, there is much to mention on what influenced and inspired me. Why techno? When I first heard it, I immediately realized that it was 100% mine

(T): The way you sound it seems logical that it was Germany as a starting point of your foreign performances. Do you feel yourself completely there for so many years and which of the events is most memorable to you?
YC: – In general, in Europe, I always feel like a guest, since I’m only coming for a couple of days, to feel yourself completely there you need to live longer. My first performance in Tresor, Berlin is very memorable to me.

(T): You had your debut in the US this year: New-York, San Francisko, Los Angeles – talking about the club environment, did you notice any differences with Europe?
 YC: – They like techno in the US just like in Europe, maybe not at such a scale, but nevertheless. Yes, well, for example, they have parties ending much earlier than in Europe, and most Techno parties are underground (Los Angeles clubs are allowed to work until the 2 a.m., in New York there is a strict licensing system that complicates the existence of underground movements on the basis of the law since 1926 – note)

(T): What you personally feel has changed in your sound, comparing with the beginning of your career, and how do you assess world trends and changes in techno music in general?
YC: – I feel that the sound quality has changed in the right direction, the tracks have become more balanced and I hope that I’m on the right way. Techno is very broad and deep genre now with a lot of sub-genres and styles, I like it very much, it definitely won’t be boring.

(T): There have been 16 vinyl works released with your participation already (joint and exclusive ones), and this year you also launched your own label Cooked. What does it mean to you, how long have you been nurturing this idea and are there any far-sighted plans?
YC: – The idea of my own label came to me a couple of years ago, I wanted to release new tracks as soon as possible, not to wait for 6-12 months for the release, but then it wasn’t possible, and it was too early.Now I feel ready, and also have a couple of experienced friends in this business who help me with distribution and the label as a whole.Regarding the plans, I’m quite happy with the first release, meaning there will certainly be second and third ones 😊 Also planning to invite other artists.

(T): Do you manage to follow the development of techno-environment in Ukraine? What do you think of the changes at least in Kyiv?
YC: – I do not particularly follow Techno scene in Ukraine, all I can say is that I like Closer club in Kyiv, but I rarely come to be there.

(T): You play and record podcasts exclusively with your music, but could you share what techno producers and labels are most relevant to you by their sound now?
YC: – It’s difficult to highlight anyone, there are a lot of interesting artists. I love to listen to Techno podcasts. Thoroughly follow the labels I work with – Delsin, ARTS, Planet Rhythm etc.

(T): Which of your works do you appreciate most at this moment?
YC: – I appreciate all my works, trying to put my maximum in each track. Probably value more my plates on Delsin, By the way, mentioning Delsin, very soon there will be news about my new vinyl there 😉

(T): What are your hobbies, interests besides music?
YC: – I like everything that is related to Digital Art, I like to “photoshop”, play 3D editor and so on. The last few years I got really involved into film-making (cinema). I’ve got a big desire to shoot my own short film in the future, in Horror genre.

(T): Have you been to Lviv already?
YC: – No, I will be there for the first time, I wished to visit it for a long time 😊

interview by Karma Detalis

  English   Русский

Yan Cook :: Textura #15 (15.09.17) – Ukr

Українська   English   Русский

Textura (T): Попри те, що ти український продюсер, місцева аудиторія знайома з тобою віддалено, оскільки виступаєш зараз виключно закордоном. Розкажи чому вирішив пов’язати себе з музикою, хто вплинув на смаки і чому саме техно?

Yan Cook (YC): – Вирішив присвятити себе музиці приблизно в 16 років, коли відправив пару треків на лейбл і їх забрали на реліз, тоді і прокинувся цей азарт. Також одразу був націлений на Європу. На початках дуже вплинув на мене Dubfire, потім лейбл CLR. Взагалі багато хто надихає і впливає. Чому техно? Коли вперше почув, то відразу зрозумів що це 100% моє

(T): Враховуючи твоє звучання, мабуть логічно, що саме Німеччина стала відправною точкою твоїх виступів закордоном. Чи відчуваєш себе там повністю своїм за стільки років виступів і який з івентів тобі найбільше відклався в пам’яті?
YC: – В цілому в Європі завжди відчуваю себе гостем, так як приїжджаю всього на пару днів, щоб відчути себе своїм, там потрібно пожити. Дуже запам’ятався мій перший виступ в клубі Tresor, Берлін.

(T): Цього року ти дебютував в Америці: Нью-Йорк, Сан-Франциско, Лос-Анджелес – якщо говорити про клубне середовище, помітив для себе якісь відмінності з Європою?
 YC: – У США також люблять Техно як і в Європі, можливо не в таких маштабах, але все ж. Так, ну наприклад у них вечірки закінчуються набагато раніше, ніж в Європі і більшість Техно вечірок підпільні (в Лос-Анджелесі клубам дозволено працювати до 2гої ночі, в Нью-Йорку строга система ліцензування, що ускладнює існування андеграундних рухів на основі закону, що діє ще з 1926 р., – примітка)

(T): Порівнюючи з початком твоєї кар’єри, що особисто відчуваєш змінилось в твоєму звучанні, і загалом як оціниш світові тенденції та зміни в техно музиці?
YC: – Відчуваю, що в добру сторону змінилась якість звучання, треки стали більш збалансованими і сподіваюся, що я на правильному шляху. Техно зараз дуже широкий і глибокий жанр з безліччю під-жанрів і стилів, мені це дуже подобається, впевнений, нудно точно не буде.

(T): Вже вийшло  16 вінілових робіт з твоєю участю (спільних і виключно своїх), а цього року ти запустив ще й свій власний лейбл Cooked. Що це для тебе значить, як довго виношував цю ідею і чи є якісь далекоглядні плани?
YC: – Ідея свого лейблу з’явилась ще пару років тому, мені хотілось випускати нові треки в світ якомога швидше, а не чекати 6-12 місяців релізу, але тоді не було можливості, та й зарано було. Зараз я відчуваю, що готовий, також з’явилося пару досвідчених у цій справі знайомих, які мені допомагають з дистрибуцією і лейблом в цілому. Щодо планів, я цілком задоволений першим релізом, тобто вже точно буде як другий, так і третій 😊 Також в планах запрошувати інших артистів.

(T): Чи вдається слідкувати за тим як розвивається техно середовище в Україні? Як оціниш зміни хоча б в тому ж Києві?
YC: – За Техно сценою в Україні я особливо не слідкую, все що можу сказати, подобається клуб Closer в Києві, але буваю там рідко.

(T): Ти виступаєш і записуєш подкасти виключно з своєю музикою, але поділись які техно продюсери і лейбли для тебе зараз найбільш актуальні по звучанню ?
– Складно когось виділити, дуже багато цікавих артистів. Люблю слухати Техно подкасти. Ретельно стежу за лейблами з якими працюю – Delsin, ARTS, Planet Rhythm і тд.

(T): Яку з своїх робіт ти найбільше цінуєш на даному етапі?
– Всі роботи ціную, намагаюся в кожен трек вкласти по-максимуму. Напевно більше ціную пластинки на Delsin, так як думаю на них було витрачено найбільше сил і часу. До речі кажучи про Delsin, зовсім скоро будуть новини про нову платівку  😉

(T): Які твої хобі, зацікавлення окрім музики?
YC: – Дуже подобається все, що пов’язане з цифровим артом (Digital Art), люблю “пофотошопити”, погратися в 3D редакторі і так далі. Останні кілька років дуже захопився фільм-мейкінгом (кіно). Є велике бажання у майбутньому зняти свою короткометражку, в жанрі Horror.

(T): Чи був вже раніше у Львові?
YC: – Ні, у Львові буду в перший раз, давно хотів побувати 😊

інтерв’ю – Karma Detalis

Українська   English   Русский

Na Nich :: Textura #14 (28.04.17)


Так розумію, що твій зв’язок з техно був ще до проекту Sunchase, після чого була пауза і ти повернувся до цього стилю вже в 2015 як Na Nich.
Відчув нові ідеї та сили для цього, чи це було більш ситуативне рішення?
– Можна сказати, що “пряма бочка” – це початок моєї продюсерської кар’єри. Пам’ятаю в далекому 98-му році ми з другом несамовито грались на dancemachine, яка до речі дала мені основи аранжування. Потім був drum n bass, потім знову пряма бочка, починаючи з 2006, і потім знову dnb. Але за останні 7 років моє оточення змінилося.
Всі мої друзі і знайомі зараз – це люди з techno і house тусовок. Тому цей факт теж має великий вплив на мій production.

Як оціниш зміни в техно за останній час і в чому бачиш особливість цієї музики в порівнянні з іншими стилями (з тим же ж d’n’b) ?
– Складно сказати,  але помічаю, що часи важкого techno пройшли. Зараз багато хто більш зосереджений на груві і глибині, ніж на тупому рубілові. Ще мені подобається те, що сучасне techno стало ближче до трансу. Це не той типовий транс, який ми всі знаємо. Тут мова скоріше йде про гіпнотизм, який несе в собі трек.

Ти сам з Дніпра, хоч і проживаєш в Києві. Чи слідкуєш за змінами андеграундної клубної сцени в рідному місті, можеш дати їм оцінку?
– Мінімально стежу. Нещодавно наприклад відкрився хороший клуб Module. Дніпру якраз не вистачало такого місця. Так що все тільки починається.

Стосовно київської техно сцени. Чи не відчувається перенасичення у місцевої аудиторії такою кількістю різноманітних івентів, кількість яких різко зросла за останні 2 роки. Чи навпаки?
– Думаю, до перенасичення нам ще далеко. У Києві всього лиш один толковий клуб, та й свої заходи Rhythm Büro ми робимо 3-4 рази на рік. Івенти є, але я б не сказав, що їх багато. Швидше ми спостерігаємо становлення сцени.

na nich

Дебют Na Nich відбувся на першому Rhythm Büro в березні 2015. Враховуючи вже накоплені виступи, вихід EP (плюс на підході ще один), інші фактори, як змінилось розуміння цього проекту за цей час? На скільки цікавим/перспективним він є для тебе і які плани на найближчий час?
– Це перший проект, на який я чітко можу подивитися збоку і конкретно бачу що мені потрібно. Також я радий, що поруч зі мною є друг і мій агент Ігор Глушко, який займається букінгом і іншими “паперовими” питаннями, так що я можу зосередитися тільки на музиці. В плані перспектив, вважаю, що обмежень немає. Все залежить тільки від нас самих.

На яких настроях переважно робиш акцент під час виступів Na Nich?
– Гарне питання. В основному намагаюсь добитись глибокого і гіпнотичного груву. Але, в ідеалі, потрібно завжди бути гнучким, і відчувати настрій на тацполі, і вже танцювати від цього.

Який з лайв виступів Na Nich тобі на даний момент більш за все пам’ятний і які плани на цей рік?
– Перший live на нашій першій вечірці Rhythm Büro із Zadig. Пам’ятаю аж дуже серйозно готувався і все вийшло дуже навіть круто. Плани – нові версії лайву, робота над треками, планування вечірок для Rhythm Büro і 22:22.

інтерв’ю – Karma Detalis

Friedensreich / Splinter UA :: Textura #14 (28.04.17)

Поспілкувались з українськими продюсерами Friedensreich (Микита Грязнов) та Splinter UA (Тимур Самарський) перед їх спільним модульним виступом на Textura #14 (28.04.17)

Friedensreich_black 12247950_1510006282632444_2175408578917570245_o

Для початку розкажіть про свій зв’язок з музикою, що стало базою смаків i як прийшли в техно?
– Микита: Якщо казати “зв’язок з музикою”, то це в мене дуже давно, творчість то моє родинне (батьки Микити – художники, прим. Textura). Але вважаю, що форма чи стильова зачіпка – це не дуже важливо, важливо те, що зсередини. Тому ми і граємо імпровізаційні лайви – тут немає можливості перетворюватися на когось іншого, інструмент та обставини просто не дадуть змоги це зробити, і це дуже цікавий досвід.  З точки зору музиканта.
– Тимур: С «техно» у меня очень трепетные отношения, мы уже лет так 10 знакомы и пока не изменяем друг-другу. Именно с этой музыкой меня познакомила моя жена, так что этот вопрос очень личный.

Чиє звучання для вас зараз найбільш актуальне і хто з техно продюсерів найбільше вплинув на вас?
– Микита: Тільки сьогодні намагалися з товаришем зрозуміти що таке “актуально”. Висновку не дійшли. Але впливає різноманітний стафф. Від атмосферік бек металу до філд рекордінгу. З техно останнім часом це лейбл Northern Electronics, але завжди прямий та відвертий саунд Surgeon та, наприклад, загадковість та космічність Jeff Mills.
– Тимур: «Повлиял» в хорошем смысле этого слова – мистер Plastikman, особенно его работа в виде альбома «Musik», соглашусь с Никитой про Northern Electronics – всегда готовят что-то интересное и не замкнутое в рамках одного стиля. Очень импонируют ребята из проекта «Karenn» – кстати совсем скоро, 22 апреля, Friedensreich (а это и есть проект Никиты) и Karenn – прозвучат на одной сцене в рамках вечеринки «Brave Factory».

Як познайомились, з чого почалась співпраця?
– Микита: Вважаю, що модульний синтез став відправною точкою. Я пам’ятаю, що виклав декілька паттернів, які записав для вільного використання. Тимур написав мені приблизно наступне: “мені подобаются такі паттерни, а чи можна щось додати та довести це до стану треків?”. Так і познайомились.
– Тимур: Подписываюсь под каждым словом. Могу добавить следующее: нам очень легко работать вместе, так как мы нашли тот компромис – который не вредит нашим личным интересам. Думаю это самое главное в совместной работе.

До нас ви приїзджаєте із спільним live виступом. Розкажіть що використовуєте для нього, як між собою розділяєте задачі?
– Микита: На мою думку, немає формального розподілу. Важливо слухати те, що грає музикант поруч з тобою. Я цілком впевнений в імпровізації Тимура, тому намагаюся доповнити, якщо це доречно. Це органічний процес. Щодо технічної сторони, то ми використовуємо модульні системи, які збирали самі. Це дозволяє отримати неперевершену комбінацію звукового функціоналу та тактильності, яка важлива на імпровізаційних виступах. Якщо вам цікава ця тематика, то ми в робили декілька лекцій з цього приводу
– Тимур: Могу сказать, что будет очень много проводов.

Який концепт вашого виступу? На яких настроях робите акцент?
– Микита: Я не роблю акценти, якщо немає в цьому потреби. Імпровізаційні лайви тим і цікаві, що передають настрій який він є. Тут і зараз.
– Тимур: Мне нравится импровизационный лайв тем, что можно в реальном времени прочувствовать и увидеть – желание аудитории. Не отступая от своих вкусов, внести в программу ту изюминку – которая необходима, здесь и сейчас.

Опишіть свої критерії ідеальної техно атмосфери
– Микита: Мені важко відповісти на це питання. Атмосфера – це діалог.
– Тимур: Все зависит от настроения. Так что для меня это тоже сложный вопрос.

Чим займаєтесь в житті поза музикою, які хоббі?
– Микита: Якісь технічні речі – пограмування модулів синтезаторів, продакшн…
– Тимур: Я люблю готовить, и люблю есть.

Які у вас “взаємовідносини” зі Львовом ?
– Микита: Обожнюю це місто. Бував там як з виступами, так і заради відпочинку (в 2011 р приїзджав з іншим спільним електронним проектом, прим. Textura). Завжди вбачаю щось нове. Дуже полюбляю архітектуру, намагаюся побачити якомога більше деталей.
– Тимур: У меня это первое знакомство со Львовом, думаю что не последнее.

інтерв’ю – Karma Detalis

Stacie Flür (Noisynth) :: Textura #13 (10.03.17)


Розкажи як закладався твій зв’язок з музикою і коли вирішила більш серйозно присвятити себе цій справі?

– Прозвучит странно, но связь с музыкой произошла еще до моего рождения, когда я была в утробе матери. Я четко помню этот момент, когда слышала какие-то красивые звуки. Как оказалось, мама любила играть на фортепиано своих любимых классиков, и мне удалось услышать некоторые композиции. Когда я стала подрастать, быстро развила в себе способность игры на фортепиано. Мама пыталась учить меня играть по нотам, но меня все время уносило в импровизацию. Нравилось подбирать популярные мелодии (например, известный саундтрек Rob Dougan – Clubbed to Death к фильму Матрица) или сочинять что-то своё. Ноты я не очень любила, мне казалось это довольно скучным занятием. Мне нравилось заниматься музыкой исключительно на слух. В дальнейшем это помогло мне увлечься звуком в электронной среде.

Когда мне было лет 12, благодаря старшему брату я впервые познакомилась с программой ReBirth RB-338 – это такой классический секвенсор, эмулятор ролландовских синтезаторов. Там была ритм-секция с семплами от TR-808 и TR-909, а также два бас-синтезатора TB-303, с помощью которых можно было генерировать кислотный звук. Следом за ребёрзом был секвенсор FL Studio, который оказался с иным принципом работы и интерфейсом. Ну а в далеком будущем уже подружилась с Ableton Live. Хоть это занятие было просто увлечением, как-то так вышло, что меня сильно затянуло в цифровой звук и способы его интерпретаций. Я стала одержимой. Очень подкупила свобода в самовыражении и доступность этих программ. Углубление в принцип создания электронной музыки осуществлялось самостоятельно год за годом методом проб и ошибок. Для того, чтобы понять структуру электронной музыки, я старалась детализировано вслушиваться в композиции любимых исполнителей на тот момент (например, электронщиков The Crystal Method, The Chemical Brothers, Fatboy Slim или Moby) и пытаться повторять их партии. Таким образом, шаг за шагом, я научилась создавать свою музыку.

Конкретной цели построить себе карьеру артиста у меня не было, но иногда приятно было помечтать. Я больше помогала другим реализоваться. В Донецке с 2012 года я успела пару лет поработать руководителем школы диджеев и самые амбициозные ученики смогли достичь хороших результатов в этой сфере. Я очень рада за них! Ну а с переездом в Киев я созрела уже для собственной реализации.


Твій переїзд в Київ із зрозумілих причин був вимушений. Як адаптувалась? Чи можна сказати, що ці зміни стали новим поштовхом в твоїй творчості?
– Да, конечно. Радикальные изменения произошли как в творческом, так и в личностном плане. Киев помог мне немного раскрепоститься. Не сразу, со временем. Сперва было тяжело адаптироваться к столичному образу жизни и становиться на ноги. Мне казалось, что я здесь никому не интересна, что есть куча местных ребят, которые гораздо круче и опытнее меня. Боялась подойти с кем-то заговорить и познакомиться. К тому же, я потеряла интерес к тусовкам, когда начался весь этот хаос в стране. Мне казалось неправильным веселиться, пока другие страдают. Я завязала с музыкой на какое-то время, но спустя 4 месяца почувствовала сильную ломку. Когда получилось перевезти мой стационарный компьютер из Донецкой области в Киев, я в первый же день написала трек. Было такое облегчение! Затем я постепенно начала изучать ночную жизнь Киева и проникаться ее атмосферой. Хотелось понять, куда меня тянет и что нужно сделать для того, чтобы быть интересной для разбалованной аудитории и перенасыщенной диджеями музыкальной сцены. В первую очередь я шла на контакт со знакомыми Донецкими ребятами/коллегами, кто перебрался в Киев, но все разбежались кто куда, каждый был сам по себе, и я не почувствовала интереса делать что-то вместе. Эти безнадежные попытки стали прекрасной возможностью для того, чтобы сосредоточиться на своем творчестве. Я плотно засела за продакшн, навела порядок в накопившихся неизданных треках: что-то доработала, что-то создала с нуля, выбрала самые удачные и похожие по концепции работы для гармоничности релиза и оформила на бэндкампе мини-альбом After a Pause. Затем занялась промоушном в соцсетях и получила фидбек с положительными отзывами и интересными предложениями. Это помогло мне в дальнейшем обзавестись полезными знакомствами.

У тебе широкий діапазон музичних смаків, як оціниш їх еволюцію за останні роки? Який в них баланс між власними пошуками/пріоритетами і загальними модними тенденціями?
– Формирование музыкального вкуса мутирует с невероятной скоростью. За последние 3 года мне удалось захватить большой спектр всевозможных интерпретаций электронной музыки, начиная от истоков и заканчивая сегодняшним днем. Однако по-прежнему продолжаю открывать для себя что-нибудь новенькое. Вообще, я любитель извращенной музыки, если можно так выразиться. В последнее время мои вкусы сместились в более мрачный, низкочастотный и агрессивный звук. Шершавый такой и мурчащий дроун. Для примера могу назвать композицию «Callimaco» Alessandro Cortini длительностью в 27 минут, которая была издана на кассете от Hospital Productions. Я затирала ее в любом месте, в любое время. Например, утром по пути на работу. Дорога как раз занимала около получаса, и я заполняла это время композицией Кортини. Эдакий саундтрек к мини-путешествию. Я получаю огромное удовольствие от урбанизма, слышу музыку в шумах и люблю язык машин. Обожаю слушать свою стиральную машину, она воспроизводит превосходный drone. В общем-то мне удалось нащупать баланс между собственными музыкальными предпочтениями и актуальной танцевальной музыкой в роли техно. Я искренне люблю это направление со времен юнности, и мне очень комфортно с ним сейчас работать.


Як і коли виникла ідея твого останнього проекту Noisynth. В яких рамках бачиш його звучання і чи є в планах власні релізи під цим іменем?
– О, это долгая история. После выпуска альбома After a Pause в 2015 году мне предложили сотрудничество с одной звукозаписывающей компанией, которая только планировала открыться. Им понравилась моя музыка и я бы могла построить карьеру успешного артиста с их помощью. Это, конечно, подкупает, я согласилась и не подумала о последствиях, что придется принимать определенные правила игры. Мне пришлось еще около года побыть в тени и отклонять другие предложения по сотрудничеству и выступлениям. В процессе работы у нас начал возникать конфликт интересов, что сильно ограничило меня в творчестве. Это было довольно болезненно и привело к сильнейшему застою. В итоге я пересвела в студии альбом, переиздала его на российском лейбле Live on Mars и пообещала себе не сотрудничать в дальнейшем с какими-либо коммерческими организациями. Абсолютно не моя среда. Не интересно создавать/играть массовый продукт, гораздо интереснее делать то, чего еще никогда не делал. В этом заключается развитие и интенсивный рост как в музыкальной среде, так и в личностном плане. После этой ситуации у меня появилось видение того, с какой музыкой я хочу работать, в какой атмосфере и с какими людьми. Выработалась определенная концепция, которой хочется придерживаться. Так появился проект Noisynth летом 2016 года, независимый и экспериментальный. Изначально я планировала выпускать музыку под этим именем и не светить никаких личных данных о себе: ни настоящего имени, ни биографии, ни лица. Но потом выпала возможность выступить с диджей сетом под этим именем на Next Sound Festival, который проходил в ноябре 2016 года на площадке Closer, и тут понеслось. Я не знаю, какая магия произошла в ту ночь, но ощущение правильности не покидает меня до сих пор. Ну знаете, это чувство, когда вы находитесь в правильном месте и в правильное время. Когда долго искали свой путь и наконец нашли его.

В рамки стараюсь себя не загонять, но придерживаюсь определенной концепции, которая фигурирует в имени. В первую очередь это нойз и синтетические искажения, ну а во вторую – это должен быть необычный саунд или быть может монотонный, но который будет вводить в гипноз. Я по-прежнему ищу нестандартный подход к устоявшимся жанрам и хочу нащупать что-нибудь необычное, гибридное. Уже есть наработки. Релиз обязательно будет, работаю сейчас над альбомом, который планирую выпустить в свет в этом году. Не скажу пока где, это должно быть сюрпризом. Noisynth любит интриги.

Які улюблені продюсери та лейбли в техно? І чия музика загалом найбільше вплинула на розвиток твоїх смаків?
– В силу того, что мой музыкальный вкус пластичен, фаворитный список регулярно меняется, кто-то отсеивается, а кто-то пополняет его ряды. Вообще, я большой фанат лейбла Stroboscopic Artefacts и многих артистов, которые там издаются. Kangding Ray, Xhin, Rrose, Tommy Four Seven, Plaster and etc. Также по душе релизы лейбла Raster-Noton, Avian, Osiris и Northern Electronics. Это самая маленькая часть того, что я слушаю, но если выбирать 5 фаворитных лейблов, то на сегодняшний день я бы озвучила именно их. Из старичков мне очень нравится музыка Autechre и Emptyset. На самом деле очень много артистов формируют мой вкус, и я стараюсь не стоять на одном месте. Но самое большое влияние оказали на меня шведы. Например, проектом Shxcxchcxsh я прониклась на Next Sound festival в 2015 году на живом выступлении. Нравится их нойзовое техно и концептуальный подход. Еще один швед Peder Mannerfelt, которого впервые открыла для себя в лайнапе андеграундной сцены фестиваля Outline в Москве в 2015 году, привлек мое внимание в первую очередь своим эпатажным образом, ну а потом уже я вслушалась в его необычную музыку, у которой вообще нет никаких рамок. Его трек “Lines Describing A Circle» я затирала до дыр. Да там, собственно, весь альбом интересный. Сейчас я создаю похожую музыку, но с примесью собственного видения. Я считаю дурным тоном слизывать идеи у других музыкантов, как бы сильно их музыка не импонировала. Можно просто научиться повторять их звучание или правильнее даже сказать нащупать, разгадать секрет, и на основе этого опыта создавать свои уникальные композиции.

Яка атмосфера в техно сетах тобі імпонує найбільше, на чому робиш акценти?
– Атмосферы не бывает одинаковой, она базируется на ощущениях, которые зависят от личного восприятия. Мне просто нравится вводить людей в гипноз и находиться с ними в одном потоке. Как шаман вводит людей в транс. Иногда я называю свои сеты астральными танцами. Приятно лицезреть первобытную природу массового бессознательного в его лучшем проявлении и говорить с аудиторией на языке звуковых кодов. Пусть это будет музыка, построенная на странных эффектах или шумах, но должен быть какой-то импульс, который будет поддерживать это трансовое состояние. Ну и основное правило, которого я стараюсь придерживаться – это нарастающая динамика сета.

В Києві, зрозуміло, немало клубів та івентів з цікавим музичним контентом. Як загалом оцінюєш музичне середовище столиці. Які улюблені місця ?
– Культурных мероприятий становится так много, что глаза разбегаются. Радует разношерстность мероприятий и лайнапов, но главное не пресытиться этим. Все чаще приезжают в столицу те артисты, которые ни разу еще не были в Украине. Но вот, к примеру, Кэрриджа так никто и не решается пригласить. Samuel Kerridge, который. Я все жду-жду его…

Из любимых мест могу назвать арт-центр Closer. Все значимые для меня события проходят именно в его стенах. В этом же здании Клоузера есть уютное местечко Mezzanine, оно находится на этаж выше. Мне нравится это место тем, что там часто устраивают экспериментальные мероприятия, и танцевальные и не очень. Я могу там расслабиться и послушать чей-нибудь лайв в IDM или эмбиент жанре. Так же отмечу локацию Plivka, которая сейчас набирает обороты. Интересное пространство. Думаю, скоро это станет еще одним культовым местом. Ну и Keller Bar – маленькое и уютное местечко, где можно порой устраивать мракобесие или отдохнуть, а то и даже поспать после тяжелого дня.

Чим захоплюєшся поза музикою, хобі, зацікавлення?
– Когда-то меня занесло в вегетарианство и всякие духовные практики, но где-то года через 3 отпустило. Затем я ушла в спорт, питание, науку. Мне все было любопытно, все хотелось познавать и закреплять на практике. Относительно недавно я увлекалась растениями. Нравилось наблюдать за живыми организмами, выращивать все, что находилось под рукой. Например, сейчас у меня дома растут цитрусовые деревья, авокадо, финики и разная экзотика. Большая часть из этих растений была выращена из косточек плодов, купленных в обычном супермаркете. Однажды даже хурма росла, но осталась в Донецке. В общем-то, сейчас пока мои увлечения сконцентрированы на вопросах выживания и обустройстве своей комнаты в связи с недавним переездом в другую квартиру. Потихоньку делаю домашнюю студию, чтобы комфортно было работать с музыкой. Ну и хочется наконец собрать сетап для лайв выступлений.

Чи була вже раніше у Львові? З чим асоціюєш це місто?
– Была в начале этого года впервые во Львове буквально один день. Очень понравился город старинной архитектурой. С этим, наверное, и ассоциируется у меня Львов, с кусочком сохраненной истории. Ну и кофе у вас отличный!

інтерв’ю – Karma Detalis