Українська  English

Для тебе цей рік особливий – лейбл Affin, який ти заснував, відзначає 10-річчя. Розкажи, які, на твій погляд, були основні етапи розвитку лейблу за цей період, як він еволюціонував і які плани на майбутнє?
– На початку не було якогось всеохоплюючого плану, це задумувалось скоріше як платформа для друзів та талантів… З виходом сотого релізу Affin (і дистрибуційною угодою по вінілам після цього) все стало більш серйозно. В наступні роки лейбл сфокусувався на «тільки техно» форматі, і за певний час я почав зменшувати кількість артистів, що видаються на лейблі, щоб він набув своїх індивідуальних рис та мав впізнаване обличчя. Якщо коротко, лейбл постійно еволюціонує від початку. На майбутнє буду притримуватись своїх принципів і продовжувати…

https://affin.bandcamp.com/

Маючи теперішній досвід, які помилки ти врахував би 10 років тому, будуючи свій лейбл? Що б ти міг порекомендувати для тих, хто тільки стає на цей шлях?
– Я думаю помилки робляться для того, щоб на них вчитись, вдосконалюватись та розвиватись. Для нового лейблу я б рекомендував розвивати коло людей для тривалої співпраці. Слідувати своєму баченню та бути автентичним.

Ти повністю присвятив себе музиці, працюєш під власним іменем Joachim Spieth, в який момент вирішив, що саме це твій шлях? Чи розглядав ти інші варіанти кар’єри?
– Насправді ніякого рішення не приймав, до цього дійшов з часом. Я завжди був в музиці (навіть в роки до того, як почав її сам створювати). Стосовно інших варіантів кар’єри: я вчився, отримав вищу освіту, але вже тоді я був значно більше залучений до музики ніж до роботи, якою б займався після навчання.

Прослуховуючи твою музику від початку,  можна прослідкувати хронологію змін смаків. Як і чому відбувались ці зміни?
– Я думаю це логічна еволюція, коли приймаєш рішення в житті і робиш з часом певну корекцію цих рішень. Ніхто не хоче застрягати на місці, чи це стосується щоденного життя, чи внутрішнього стану і тд… Те ж саме і з музикою, яку робите, тому зміни для мене це нормально.

Ти раніше згадував, що на ранньому етапі на тебе великий вплив в музичному плані здійснили Aphex Twin, Plastikman, Basic Channel, Wolfgang Voigt,  чи можеш назвати також сучасних артистів (крім тих, що видаються на твоєму лейблі), що тебе надихають, а також лейбли, які на даному етапі близькі тобі по духу?
– На сьогоднішній день не так легко назвати улюблених артистів чи лейбли, я просто тепер в меншій мірі «фанат», ніж у минулому. Я тепер більш критичний до того, що роблять інші. Тому мені може подобатись трек з якогось EP, або один реліз на лейблі. Але враховуючи кількість музики, що випускається я став більш вибірковим в останні роки. Серед артистів, що мені подобаються це, наприклад, Acronym, Edit Select, Dino Sabatini, Donato Dozzy, Murcof, серед лейблів, що надихають CHPTR, Under Molnet, Spazio Disponible…

В кінці минулого року вийшов твій альбом Irradiance. Що він значить для тебе, який часовий проміжок творчості охоплює, які ідеї і емоції за ним стоять?
– Мені зайняло багато часу, щоб почати роботу над альбомом. В певний момент, я відчув, що «зараз» саме той час, і від тієї відправної точки процес пішов. Мені зайняло кілька місяців, щоб завершити роботу над ним, але я, насправді, не сильно переймався чужою думкою або тим, що деякі люди очікували і хотіли б почути. Це автентичне документування того звучання, що мене зачіпало. Дехто відмітив, що цей альбом є гарним поєднанням частин мого музичного минулого, що було ретрансльовано в теперішнє. Тому альбом інтегрує кілька етапів моєї роботи.

Питання стосовно техно середовища в Німеччині. Зрозуміло, що воно дуже розвинуте, але хотілось би почути також твою оцінку змін за останні 10 років, що змінилось в кращу сторону, що в гіршу, на твою думку?
– Все відмітити практично неможливо… На мою думку техно сцена розділилась на декілька ніш, і це незалежні ніші. Відслідковувати майже неможливо. Що стосується продакшну та дистрибуції музики, то тепер легше з’явитись на ринку ніж 10 років тому, але значно важче бути почутим. В технічному плані з’явились інновації (DAWs), тому ви можете отримати високу якість звучання без надто великих інвестицій. Але оскільки це можуть робити всі, відповідно ринок переповнений. Відбулась величезна зміна в нічному житті, що проявляється в протистоянні фестивалів і клубів. Видається, що відбувається безкінечний потік фестивалів, які починаються з початку року і тривають до вересня… Насправді, для клубів це критично… Тому ці приклади відображають певні зміни, але важко сказати добре це чи погано.

Чи є в тебе якісь улюблені клуби в Німеччині, крім Берліну, які мають особисто для тебе найбільше значення на даний момент, на які б ти порекомендував в першу чергу звернути увагу?
– Є деякі точки в Німеччині, окрім клубів у Берліні, що мені подобаються. Такими, наприклад, є Geheimclub в Магдебурзі, Enter The Void в Ганновері, Mauerpfeiffer в Саарбрюккені або Bang! в Оберхаузені. Але звичайно є велика кількість і інших клубів…

Якщо говорити про глобальні тенденції. Виступаючи у віддалених країнах, зокрема таких як Австралія, Китай, ПАР, чи можеш сказати, що сучасні тенденції в техно музиці вже стали глобальним явищем? На скільки техно аудиторія клубів за межами Європи готова сприймати те звучання, яке стоїть за тобою та лейблом Affin?

– Я вважаю, що така музика є глобальним рухом, особливо зараз, оскільки електронні медіа отримують все більше і більше інформації, а музика поширюється глобально, тому люди можуть бути на зв’язку з діджеями/ лейблами практично в той же ж час. Я був свідком того, як люди з Південної Африки, наприклад, яких дуже зворушила музика, говорили мені «я ніколи не чув чогось подібного в своєму житті», але більшість людей знаходяться на однаковому рівні смаків, чи як вам зручно це назвати.

Ти вперше приїдеш в Україну, зокрема у Львів. Чи щось знаєш про наше місто?
– Я ще не сильно знайомий, але знаю, що це мульти-етнічне місто, розташоване близько до кордону з Польщею і має дуже гарні історичні будинки (на які б хотів подивитись). Я впевнений, що ви мені покажете красу Львова.

https://joachimspieth.de/affin/

інтерв’ю – Karma Detalis
Українська  English

Українська  Polski   English



–  As far as I know, you got familiar with electronic music with a help of radio shows. Tell us how you got acquainted with the club (techno) culture, and what was the moment when you decided to take an active part in it?
М.W.: As a teenager, I got acquainted with The Orb records, what opened my eyes not only to the creative work of this project, but, honestly, to the whole “electronics” and techno. It was through radio broadcasts and friends – mainly the eldest – that I had an access to records, that were completely unfamiliar to my coevals and, in fact, to most of my compatriots. I’m talking about the time when in the “Country on Wisla river” the acquaintance with this type of sound was only born.
The album “Orbus Terrarum“, by the authorship of the mentioned “The Orb”, was, of course, one of the deepest musical experiences. In fact, this was the beginning of my passion for the world of electronic music. It was also love at first sight – almost immediately I began to dream of creating such type of sound phenomenon on my own.

– It has been 10 years already since your first release. What has changed over this time in your creative process, tastes and how do you assess changes in techno music during this period?
MW: Almost everything has changed in my work since then, except for the approach to the creation itself and monitoring of sound phenomena. That’s the way I understand development – constant experiments, searching, asking questions, re-checking, searching … I even do not know what exactly. I perceive the sound as something simple and endlessly exciting, which pulls a constant creative process.

– And whose music is the most up-to-date to you now?
MW: Currently, I pay special attention to Rrose, Marco Shuttle, Donato Dozzy and Jacek Sienkiewicz, who are brave and confident while crossing the boundaries of genres. However, these are only a few names that first come to my mind when I think about techno, and there are so many genres and musical variations …
I am not able to immediately list and separate all those creative personalities that were important to me at different stages, whose creativity attracted me and impressed, which inspired me to look for my own path. If we talk about the present, then the same thing – there are so many great personalities, so many initiatives, worthy of support and observation! On the other hand, it is possible to make a risky statement, that we live in the time of redundancy, which sometimes complicates the concentration on the work of a particular artist. This is a really difficult question …

– All of your albums are conceptual, especially it’s noticeable in your latest album”La Mer”, where we may find no techno, but it has an incredible atmosphere and depth. What is more in it – deliberate work or spontaneity? And what to expect from your new album?
MW: “La Mer” – a work that appeared in a relatively short period of time, and then ripened entire months, reshaping many times. This is a material that arose spontaneously, and then was subjected to a rational, long-term observation. And this is how I work – I experiment for almost every free minute, and then I look around and try to understand what this particular construction brings or can bring. Therefore, in my creative process, I stand somewhere in the middle.
As for the new album … It’s too early to talk about it. In recent months, a lot of music was created, hundreds of sketches and dozens of finished works – I’m at the stage of understanding what actually happened, what these works bring with themselves.

– Let’s talk about your studio. What did you start from and how the creative process looks from the technical side today?
MW: Techno music and electronic music, in the broadest sense and in a variety of shades, are strongly associated with the technology used in the creative process. I went through different phases – I was completely taken by synthesizers and hardwares, a variety of digital solutions, as well as the phase of a tight combination of these two worlds in one process. For many years, I try to be faithful only to the idea of ​​using sound as a building material, “collecting” it from all possible sources, without regard to origin, without evaluation, without paying attention to anything but himself and the feelings that it causes. This is an intimate process – and in fact only it remains unchanged at this time in my work.
Sometimes I use a modular system that I build, or VST plugins, on other times mobile applications, and sometimes the role of a tool or an effector is performed by the smartphone and the applications installed there. The origin of the sound doesn’t have any meaning for me now.

–  What work of your discography is most valuable and which of your performances is most memorable to you?
MW: Although it may sound banal, but every performance is important and unique to me, because I usually play live, which entails a lot of uncertainty. Improvisation requires concentration, presence and there is no place for dissipation, therefore each performance has something special in itself. And it does not matter if the situation naturally causes my enthusiasm or vice versa. As for recordings of my authorship… Immediately after the release, upon completion of the project, I will quickly move on to work on new ideas. I am glad that I have the opportunity to share music, I also like the fact that someone wants to listen to it, and that there are those who give such an opportunity, deciding to release this music. Every record has its own time – I respect everything that is going on, but, frankly, it’s always more interesting to get a new vision than listening to recorded and released recordings.

– It will soon be 8 years since you and Błażej Malinowski started to guide Fünfte Strasse radio program (Radio Kampus). What has this experience become to you?
MW: This is one of the most important and deepest musical experiences, which happily lasts for almost a decade. Thanks to this activity, I have additional motivation to look around, to watch and listen constantly. This radio passion allows me to reach once again for unusual musical views and their authors. This is a great, exciting work!

– Do you manage your Minicromusic label by yourself, or is there anyone who helps you? How do you see its development?
MW: This is a fully authorized idea. It arose spontaneously, from the need to share what I created and what was created by my closest musicians. From the very beginning, the label was directed at spontaneous activity – as soon as I felt that something worthwhile was created, a release appeared. I remain true to the chosen path.  Did the records pass the time tests? Let everyone evaluate it on their own.

– Tell us about your Mech project with Fischerle. How and why was it created, what are the plans?
MW: Mateusz Wysocki is very close to me – both musically and in human qualities. I deeply respect his work – I also heard that Fischerle’s feelings are mutaual. When something similar happens, in my opinion, it is necessary to join forces and check what can happen as a result of such a combination. A musical work alone is exciting, but work in a duet or a bigger team is a completely different phenomenon – extremely inspiring and informative. Therefore, our plans for this cooperation are simple: dig deep and record this process in the form of the following records.

– That will be your first time in Lviv, what do you know about it?
MW: Yes, it’s true, this will be my first visit to Lviv. In fact, I know not so much about this city, because this knowledge is rather mediated – it comes from literature, stories and photographs. I am fully prepared to feel the “great” charm of this city on my own skin. I do not hide that I can not wait.

interview –  Karma Detalis
Українська  Polski   English

Українська  Polski   English



–  З електронною музикою, на скільки відомо, ти познайомився завдяки радіо. Розкажи як починалось твоє знайомство з клубною (техно) культурою і в який момент ти вирішив, що хочеш взяти в цьому активну участь?
М.W .: Будучи підлітком, я познайомився з записами The Orb, які відкрили мені очі не лише на творчість цього проекту, але і всю «електроніку» та техно. Саме завдяки радіопередачам та друзям – головним чином старшим – я мав доступ до записів, які були абсолютно чужими моїм одноліткам і, по суті, більшості моїм співвітчизникам. Я кажу про час, коли в країні на Віслі лише зароджувалось знайомство з цим типом звучання.
Альбом „Orbus Terrarum” авторства згаданого “The Orb”, безумовно, був одним з найглибших музичних вражень. Насправді це було початком мого захоплення світом електронної музики. Це була також любов з першого погляду – майже відразу я почав мріяти про створення такого типу звукових явищ самостійно.

– З моменту виходу твого першого релізу пройшло вже 10 років. Що змінилось за цей час в твоїй творчості, смаках і як оціниш зміни в техно музиці за цей час?
MW: У моїй роботі з того часу змінилося практично все, за винятком самого підходу до створення та спостереження за звуковими явищами. Саме так я розумію розвиток – постійні експерименти, пошук, задавання питань, перевірка наново, пошук … навіть сам не знаю чого саме. Я сприймаю звук як щось просте і нескінченно захоплююче, що тягне за собою постійний творчий процес.

– А чия музика для тебе найбільш актуальна зараз?
MW: В даний час я приділяю особливу увагу  Rrose, Marco Shuttle, Donato Dozzy і Jacek Sienkiewicz, які сміливо та впевнено перетинають межі жанрів. Проте це лише кілька імен, які вперше з’являються в моїй пам’яті коли я думаю про техно, а є так багато жанрів та музичних варіацій ….
Я не в змозі так зразу перерахувати і виокремити всіх тих творчих особистостей, що на різних етапах були для мене важливими, чия творчість захоплювала мене і вражала, які надихали мене шукати свій шлях. Якщо говорити про сьогодення, то те ж саме – є стільки великих творчих особистостей, так багато ініціатив, вартих підтримки та спостереження! З іншого боку, можна ризиковано ствердити, що ми живемо у час надмірності, що іноді ускладнює зосередження на роботі конкретного артиста. Це дійсно важке запитання …

– Всі твої альбоми концептуальні, особливо це помітно в останньому альбомі “La Mer”, де немає техно, але присутня неймовірна атмосферність і глибина. Чого більше в ньому – продуманості чи спонтанності? І чого чекати від твого нового альбому?
MW: “La Mer” – робота, яка з’явилась за порівняно короткий час, а потім дозрівала цілими місяцями, змінюючись багато разів. Це матеріал, який виник спонтанно, а потім піддавався раціональному, довготривалому спостереженню. І саме так я працюю – експериментую майже за кожної вільної хвилини, а потім придивляюсь і намагаюсь зрозуміти, що дана конструкція несе в собі або може нести. Тому в моєму творчому процесі я стою десь посередині.
Що стосується нового альбому… Зарано, щоб про це говорити. В останні місяці було створено маса музики, сотні ескізів та десятки готових творів – я перебуваю на етапі осмислення того, що насправді відбулося, що ці композиції в собі несуть.

– Давай поговоримо про твою студію. З чого ти починав і як виглядає творчий процес з технічної сторони сьогодні?
MW: Музика техно і електронна музика, в широкому розумінні й найрізноманітніших відтінках,  сильно пов’язана з технологією, що використовується в творчому процесі. Я проходив різні фази – повністю віддавався синтезаторам і хардварному обладнанню, найрізноманітнішим цифровим рішенням, а також фазу тісного поєднання цих двох світів в одному процесі. Протягом багатьох років намагаюсь бути вірним лише ідеї використання звуку в якості будівельного матеріалу, «збирати» його з усіх можливих джерел, без урахування походження, без оцінки, не звертаючи уваги ні на що, крім нього самого, і почуттів, які він викликає. Це інтимний процес – і насправді лише він залишається незмінним на цей час в моїй роботі.
Часом використовую модулярну систему, яку будую, іншим разом плагіни VST, ще іншим – мобільні додатки, а іноді роль  інструменту або ефектору виконує смартфон і встановлені там додатки. Походження звуку перестало мати будь-яке значення для мене.

–  А яка робота з твоєї дискографії тобі найдорожча і який з твоїх виступів тобі найбільш пам’ятний?
MW: Хоча це може звучить банально, але кожен виступ є важливим і унікальним для мене, тому що я зазвичай граю live, що тягне за собою велику невідомість. Імпровізація вимагає концентрації, присутності і тут немає місця для розсіювання, в зв’язку з чим кожен виступ має в собі щось особливе. І неважливо, чи ситуація природно викликає мій ентузіазм чи навпаки. Що стосується записів, автором яких є я … Одразу після релізу, після завершення проекту, я швидко переходжу до роботи над новими ідеями. Я радий, що у мене є можливість ділитися музикою, також подобається, що хтось хоче її слухати, і що є ті, хто дають таку можливість, приймаючи рішення цю музику видавати. Кожен запис має свій час – я з повагою ставлюсь до всього, що відбувається, але, чесно кажучи, завжди більш зацікавлений, щоб докопуватись нового бачення, ніж прослуховування вже записаних і випущених записів.

– Незабаром вже буде 8 років як ти разом з Błażej Malinowski ведеш серію радіо програм Fünfte Strasse (Radio Kampus). Чим став для тебе цей досвід?
MW: Це один з найважливіших та найглибших музичних досвідів, який щасливо триває майже декаду. Завдяки цій активності я маю додаткову мотивацію озиратись, постійно спостерігати та слухати. Ця радіо пристрасть дозволяє мені що разу дотягуватись до незвичних музичних поглядів та їх авторів. Це чудова, захоплююча справа!

– Своїм лейблом Minicromusic ти займаєшся самостйно, чи хтось допомагає? Яким бачиш його розвиток?
MW: Це в повній мірі авторська ідея. Вона виникла спонтанно, від необхідності ділитися тим, що створював я, і тим, що створювали близькі мені музиканти. З самого початку лейбл був скерований на спонтанну діяльність – як тільки відчував, що створилось щось варте подальшої подачі, з’являвся і реліз. Залишаюсь вірним обраному шляху. А чи пройшли записи випробування часом? Нехай кожен оцінить це сам.

– Розкажи про твій спільний з Fischerle проект Mech. Як і чому створювався, які плани?
MW: Mateusz Wysocki для мене дуже близький – як музично, так і по людським якостям. Я глибоко поважаю його творчість – також чув, що у Fischerle ці відчуття взаємні. Коли відбувається щось подібне, на мою думку, потрібно об’єднувати зусилля і перевіряти, що може відбутися внаслідок такого поєднання. Одиночна музична робота захоплююча, але робота в дуеті чи більшій команді – це зовсім інше явище – надзвичайно надихаюче та інформативне. Тому наші плани в цій співпраці прості: копати в глиб та фіксувати цей процес у формі наступних записів.

– У Львові ти будеш вперше, що знаєш про нього?
MW: Так, правда, це буде мій перший візит у Львів. Насправді, знаю не так багато про це місто, бо ці знання досить опосередковані – походять з літератури, історій та фотографій. Я в повній мірі готовий, щоб відчути на «власній шкірі» велику чарівність цього міста. Не приховую, що не можу дочекатись.

інтерв’ю – Karma Detalis
Українська  Polski   English

Українська  English   Русский

Ты не раз говорила, что в начале не планировала становиться за пульт. Когда поняла, что хочешь заниматься этим серьезно? Сейчас можешь представить, что могло быть иначе?
– Как ни странно, могу. Но рада, что получилось так. Изначально я хотела снимать рекламные и музыкальные ролики, что-то не длиннее 5 минут. Мне до сих пор нравится видео, для очень многих вечеринок и клипов я снимала промо-видео сама. Но мне повезло, что все-таки основным занятием стала музыка. Как и многие в 90х, я ходила на тусовки, диджеи мне казались богами, передающими сигналы прямо из космоса. Потом многие стали просто моими друзьями. А теперь сигналы могу передавать я сама. Надеюсь, по ту сторону пульта всегда будут люди, которым эти сигналы необходимы.

Твоим тусовкам Platz fur tanz і Debosch уже более 10 лет. Как оценишь этот этап, что изменилось за это время, какими были цели в начале и какими теперь?
– Цели не изменились: нести электронную музыку людям. Именно поэтому я согласилась делать радиошоу Intelligent Beats почти 15 лет назад. У меня была огромная коллекция записей, а большинство людей, которых я встречала, ничего не знали про формат, альтернативный MTV или обычному радио. Каждый выпуск я делала с благодарностью, что я могу говорить об этой музыке с огромной аудиторией. А потом появилась идея и возможность делать вечеринки. Одна, вторая, в клубах, в каких-то альтернативных местах. Стало понятно, что вечеринки вне клубов люди ждут больше, готовятся к ним особенно. Мы стали делать рейвы в ангарах. Так что развитие было продиктовано как нашим стремлением доносить до людей музыку, так и их желанием вырваться из обычной атмосферы во что-то особенное, другой мир.

Расскажи как зародилась идея вечеринок в поезде Debosch Express и как это сейчас происходит? Вы полностью снимаете отдельный поезд? Куда он едет, сколько длится эта вечеринка и как договариваетесь с руководством железной дороги, учитывая, что танцуете на креслах, алкоголь, наверное, течет рекой и тд?
– Идея родилась у моей подруги, она воплотила это в форме закрытого корпоративного вечера, а я подхватила идею и превратила в ежегодную традицию. Да, это целый поезд со своим маршрутом по Латвии, в каждом вагоне по 2 диджея, своё стилистическое направление. Все происходит 4 часа и потом мы отправляемся на афтерпарти на лодке. Алкоголь, конечно, течёт, но DEBOSCH EXPRESS особенное мероприятие, люди это понимают и вандализм отсутствует. Наоборот, везде разложены бумажные полотенца, люди, разлив напитки, сразу прибирают. Вообще, это особая атмосфера, передать ее невозможно, можно только побывать и прочувствовать. Каждый год в поезде свой вайб, ни один не хуже или не лучше, просто другой и особенный.

Ты куратор и вдохновитель фестиваля Under Festival в Риге, который был впервые организован в прошлом году. Можно считать, что это стало логическим продолжением предыдущих организационных инициатив? Что было самым сложным, учитывая, что начинать всегда труднее, и какие будут изменения в этом году, кроме лайн-апа ?
– В команде UNDER несколько человек, каждый незаменим и несет свою миссию. Я в основном отвечаю за то, что умею – подбираю артистов и доношу музыку людям через общение на Фейсбуке и в жизни. В 2009м я уже организовывала фестиваль в Риге, он назывался Aiziet! и объединял в себе 20 рижских клубов. Но откровенно, это оказалось слишком сложной схемой для нашего города. В 2017м попытка фестиваля повторилась и не провалилась. Двухдневный фестиваль в городе, в доступной локации с сильным лайнапом – люди восприняли это на ура! Самым сложным было сработаться с командой, все пришли не только с любовью к электронной музыке, но и со своими привычками в организации, но мы научились взаимоуважению и слышать друг друга, это очень важно. Конечно, был миллион технических косяков, но все артисты выступили, а публика на себе эти косяки не почувствовала. Так что можно сказать, что нам есть, чем гордиться, и конечно, в будущем все будет только лучше.

Есть ли в Риге еще какие-то хорошие места, где можно услышать техно ориентированную музыку, кроме тех, что ты организовываешь и как ситуация с местами / клубами для таких ивентов (вроде того, что когда-то было в порту Andrejsala)?
– Андрейсалу, к сожалению, как подарили неформальной молодежи власти города, так и отняли. Теперь там сплошная коммерция. Кстати, когда нас выгоняли, то обвиняли именно в этом: мы дали вам помещения под творчество, а вы тут клубы развели, деньги делаете. Теперь там не осталось места андерграунду, дорогие машины и высокие каблуки. Парадокс или рассчет. Но места есть, хотя по сравнению со скажем 2006 годом, их в разы меньше. Есть клуб One One, по атмосфере самое перспективное техно-место города. Есть Teritorija, там больше хаус, есть Autentika и Kanepes Kulturas Centrs, там самая альтернативная публика и полное смешение стилей. И, конечно, мы не перестаем делать вечеринки в непривычных местах.

Ты сама, кажеться, когда-то уже открывала полноценный клуб в Риге, не было после этого еще желания вернуться к этой идее?
– Клуб открывала не я, я работала там букером иностранных артистов. Но после его закрытия я больше увлеклась именно поп-ап мероприятиями, в клубе меньше творчества, больше рутины.

На сколько известно, у тебя есть собственный бар в Риге? Там тоже организовываешь ивенты?
– Бар я продала два года назад, и переехала в Грузию. Но пока он был в моих руках там все танцевали на столах в прямом смысле слова. Конечно, бар на 50 человек не имел техно-формата, это был винегрет из любой хорошей музыки, и живой, и электронной, но весело было всегда. Мы и назвали бар “Fiesta”, праздник, в честь произведения Хемингуэя, который, как известно, очень любил пить вино.

Учитывая твой большой музыкальный опыт, как оценишь изменения в техно музыке за последние 10 лет?
– Мне нравится, что происходит в техно. Артисты продолжают серьезно “копать”, искать новые звуки, техно перестало убивать, оно стало больше путешествием в мир, отличный от будней. Это уже смесь из эмбиентных ландшафтов, неровных ритмов, но всегда чувствуется мощь, структура. Что не нравится, что теперь все играют техно, даже если это хаус или электро. Техно лепят ко всему. Хаус и электро тоже прекрасные стили, не понимаю, почему люди, их несущие, желают, чтобы все думали, что они техно-диджеи. Соответственно, и у публики в голове каша. Были случаи, когда после хаус-сета ко мне подходили люди и говорили, что давно не слышали такого крутого техно. И что на такое отвечать? Я улыбаюсь и говорю “спасибо”.

Какие техно лейблы и продюсеры для тебя сейчас наиболее актуальны и кого можно назвать твоими любимыми техно артистами?
– Ребята из   Schwefelgelb абсолютно бесподобны. Альбом Artefakt поразил в самое сердце. Последний Kangding Ray отличный. Developer каждый раз создает невероятные треки и не менее невероятный вайб в клубе. На самом деле я не люблю привязываться к лейблам и именам, и даже если артист создаст один трек, но потрясший мой слух, мое уважение и благодарность будут безграничны.
Из любимых артистов назову Karenn, Audion, Lucy, Oscar Mulero, Inigo Kennedy, Dasha Rush. В общем, это тот ряд артистов, кто не ограничивает себя в стиле, можно копнуть глубже и обнаружить новые горизонты.

Расскажи о своем последнем EP на испанском лейбле Different is Different Records. Что стоит за этой работой и планируешь ли ближайшее время новые релизы?
– Да, будет еще релиз на французском Volute, более даб, хаус, но тоже с техно-ремиксом на один из треков. А испанский релиз Rebel One увидит свет в конце февраля. В принципе, как любой другой моей трек, вошедшие в это релиз – это бесконечный поиск самовыражения. Тут я более мелодичная, или сдержанная, или резкая. Релиз на Volute в какой-то мере будет даже политическим, я использую в качестве семпла речь Мартина Лютера Кинга и интервью с Мэрилин Монро.

Какой из ивентов, где ты выступала, для тебя самый памятный на данный момент?
– Конечно, из последнего особым событием было приглашение в лондонский fabric. А до этого меня пригласили в Dommune в Токио, что было полной неожиданностью. За диджейскую карьеру было много событий, о которых вспоминаешь долго, но главное, к любому относиться с благодарностью, даже если оно не было лучшим: опыт всегда опыт, без него нет развития и не появляется качество.

Свой ник Kamikaza ты получила за сумасшедшую энергичность. Откуда черпаешь такой запас сил, учитывая, что постоянно выступаешь, организовываешь ивенты, готовишь радио эфиры, плюс семья?
– Вообще не знаю. Просто эта энергия есть и остановить поток идей и желание что-то делать невозможно. Семья от этого, скорее, страдает, но они привыкли. Я им обещаю, что после 50 я сяду на берегу моря и буду нянчить внуков и они всегда будут знать, где меня найти.

Какие твои хобби и чем любишь заниматься когда есть свободное время?
– Обожаю путешествовать. Есть минутка, сорвусь в какое-то новое место. Даже пусть в черте города. Особенно, как переехала в Грузию, проблема найти, что исследовать, отпала напрочь.

Была ли когда-то в Украине, если не брать во внимание твое выступление на Kazantip в 2012? И что знаешь про Львов?
– Да, была и не раз. Выступала в Киеве и Харькове, и ездила в Одессу отдохнуть. Одесса абсолютная любовь, я обожаю города на море, так как и Рига имеет побережье, на которое всегда можно сбежать от суеты, помедитировать с бутылочкой шампанского. А во Львов давно мечтала попасть, он географически и архитектурно более западный, чем украинские города, в которых я бывала. На некоторых фотографиях напоминает старую Ригу, в таких городах всегда чувствуешь себя уютно. Все знакомые, кто побывал во Львове, отзываются о городе с восторгом, так что уверена, и мне он придется по душе.

интервью – Karma Detalis

Українська  English   Русский

Українська  English   Русский

You have mentioned multiple times that you didn’t plan to stand behind the decks. When did you realize that you want to do it seriously? Can you imagine that it could have been different?
– Strange enough, but I can. And I’m glad it turned out this way. At first I wanted to shoot promotional and music videos, something not longer than 5 minutes. I still like the video, for many parties and clips I made promo videos myself. But I was lucky that music became my main occupation. Just as many others in 90s, I went to parties, DJs seemed like gods to me that transmit signals directly from space. Many of them became my friends later. And now I can send signals myself. Hope that from the other side there will allways be people who will need these signals.

Your parties Platz fur tanz and Debosch have been around for over 10 years already. How would you assess this period, what has changed during this time, what were the goals at the beginning and what are they now?
– Goals have not changed:  bringing electronic music to people. That’s why I agreed to start radio show Intelligent Beats almost 15 years ago. I had a huge collection of records, and most of the people I met did not know anything about the format, alternative to MTV or regular radio. I did every release with gratitude that I can talk about this music with a huge audience. And then the idea to do parties appeared followed with the opportunity. One party, another, in clubs, some alternative places.  It became clear that the parties outside the clubs are being more expected by people, they prepare for them especially. We began to make raves in hangars. So the development was dictated as by our desire to bring music to people, so with their desire to escape from the ordinary atmosphere into something special, different world.

Tell us how the idea of ​​ parties in trains Debosch Express appeared and how does it look now? Do you completely hire a separate train? Where does it go, how long does this party last and how do you negotiate with the railway managers, considering dancing on the seats, alcohol is likely there, and so on?
– My friend gave this idea, she gave life to it in the form of a closed corporate evening, and I picked up the idea and turned it into an annual tradition. Yes, it’s a whole train with its route in Latvia, there are 2 DJs in each wagon with it’s own stylistic. Everything lasts for 4 hours and then we go to the afterparty on the boat. There is alcohol, of course, but DEBOSCH EXPRESS is a special event, people understand it and vandalism is absent. On the contrary, there are paper towels everywhere, and people, droping a drink, immediately clean it. In general, it is a special atmosphere, it is impossible to express it, just visit and feel it yourself. There is specific vibe each year in the trian, none is worse or better, just another one and special.

You are the curator and inspirator of the Under Festival in Riga, which was organized for the first time last year. Can we consider that this has become a logical continuation of previous organizational initiatives? What were the hardest issues, as far as it’s always hard to start, and what changes will be this year, apart from the line-up, of course?
– There are several people in UNDER team, each one is irreplaceable and has it’s own mission. I’m basically responsible for what I can – I pick artists and bring music to people through communicaton in facebook and in life. In 2009 I already organized festival in Riga, it was called Aiziet! and united 20 Riga clubs in it. But frankly, it turned out to be too complicated for our city. In 2017, the festival’s attempt was done again and didn’t fail. A two-day festival in the city, in an accessible location with a strong lineup – people took it for hooray! The most difficult thing was to work with the team, everyone came not only with the love for electronic music, but also with their habits in organizing, but we learned to respect each other and hear each other, this is very important. Of course, there were million technical missteps, but all the artists performed, and the audience did not feel those inaccuracies. So we can say that we have something to be proud of, and of course, everything will only be better in the future.

Are there any other good places in Riga where you can hear techno-oriented music besides those that you organize, and what is the situation with venues / clubs for such events (like it once was in  Andrejsala port)?
–  City authorities took back Andrejsala after it was given to informal youth, unfortunately. There is just commerce now. By the way, when we were driven out of the place, they blamed us exactly in the same: we gave you space for creativity, but you created clubs here, making money. Now there is no place for underground, expensive cars and high heels instead. Paradox or calculation. But there are places, although much less in comparing with 2006. There is a club One One, the most promising techno-place of the city by atmosphere. There is Teritorija, it’s more about house music, Autentika and Kanepes Kulturas Centrs, the most alternative audience  is there and a full blend of styles. And, of course, we do not stop making parties in unusual places.

It seems, you had already opened a club in Riga once, was there any wish to return to this idea again?
– It wasn’t me who opened the club, I worked there as a booker of foreign artists. But after closing, I was more interested in pop-up activities, the club has less creativity, more routine.

As we know, you have your own bar in Riga? Do you organize events there as well?
– I sold the bar two years ago and moved to Georgia. But while it was in my hands, everyone danced there on the tables in the literal sense of the word. Of course, the bar for 50 people did not have techno-format, it was a vinaigrette of any good music, both live and electronic, but it was always fun. We also named the bar “Fiesta”, a holiday, in honor of the work of Hemingway, who was known to be very fond of drinking wine.

Having a big musical experience, how will you evaluate changes in techno music over the past 10 years?
– I like what’s happening in techno. The artists continue to “dig” seriously, looking for new sounds, techno stopped killing, it has become more like a journey into the world, different from routine life. This is already a mixture of ambient landscapes, unstraight rhythms, but there is always a feeling of power, structure. What I don’t like is that everyone plays techno, even if it’s a house or electro. Everything is being labeled as techno. House and electro are also beautiful styles, I do not understand why people, who play it, want that everyone thought they are techno-DJs. So accordingly, audience also has some “porridge” in their heads. There were occasions when people came up to me after house-set and said that they had not heard such a cool techno for a long time. And what can be the answer to that? I smile and say “thank you”.

What techno labels and producers are the most relevant to you now and who are your favorite artists?
– Guys from Schwefelgelb are absolutely incomparable. Artefakt‘s album has struck me right in the heart. The newest of Kangding Ray is perfect. Developer always creates incredible tracks and no less incredible vibe in the club. In fact, I don’t like to be sticked to labels and names, and even if the artist creates one track, but the one that hits my ear, my respect and appreciation will be unlimited.
Among favourite artists I’d name Karenn, Audion, Lucy, Oscar Mulero, Inigo Kennedy, Dasha Rush. In general, this is a list of artists who do not restrict themselves in style, you can dig deeper and discover new horizons.

Tell us about your latest EP on the Spanish label Different is Different Records. What’s behind this work and are you planning new releases in the near future?
– Yes, there will be a release on French Volute, more dub, house, but also with a techno remix on one of the tracks. And the Spanish release Rebel One will be out at the end of February. Basically, like any other of my tracks, included in this release, it’s an endless search for self-expression. Here I am more melodic, or restrained, or sharp. The release on Volute will be even political, to some extent , I use Martin Luther King’s speech as a sample and also interview with Marilyn Monroe.

Which event, where you performed, is most memorable at the moment?
– Defenitely, the last special event was an invitation to the London fabric. And I was invited to Dommune (Tokyo) earlier, which was a complete surprise to me.  There were many events in my DJ career that you recall during a long time, but it’s importantl to treat any with gratitude, even if it was not the best: experience is always an experience, without it there is no development and there is no quality.

You got your nickname Kamikaza for being extremely energetic.  Where do you get that power reserve, considering that you are constantly performing, organizing events, preparing radio broadcasts, and also family?
–  I do not know, actually. This energy is just here with me and it’s impossible to stop the flow of ideas and the desire to do something. The family is more likely to suffer, but they got used to it. I promise them that after 50 I will sit on the seafront and will nurse my grandsons and they will always know where to find me.

What are your hobbies and what do you like to do when you have a free time?
– I love traveling. If there is a moment, I rush to some new place. Even if it’s within the city I live. Especially as I moved to Georgia, the problem of finding, to investigate, completely disappeared.

 Have you ever been to Ukraine, besides your performance on Kazantip in 2012? And what do you know about Lviv?
– Yes, I was and not once. Performed in Kyiv and Kharkiv, and went to Odessa to relax. Odessa is absolute love, I adore cities by the sea, it’s just like Riga, also has a coast, where you can always escape from the rush and meditate with a bottle of champagne. And I dreamed of getting to Lviv long ago, it’s geographically and architecturally more Western like, rather than Ukrainian cities which I visited.  On some photos it’s like old Riga, in such cities you always feel comfortable. All the friends who have visited Lviv, are talking with enthusiasm about the city, so I’m sure I’ll like it too.

interview by Karma Detalis

Українська  English   Русский

Українська  English   Русский

Ти не раз говорила, що на початках не планувала ставати за пульт. Коли зрозуміла, що хочеш займатись цим серйозно?  Можеш уявити, що могло бути інакше?
– Як не дивно, можу. Але рада, що вийшло так. Спочатку я хотіла знімати рекламні та музичні ролики, щось не довше 5 хвилин. Мені досі подобається відео, для дуже багатьох вечірок і кліпів я знімала промо-відео сама. Але мені пощастило, що все-таки основним заняттям стала музика. Як і багато хто в 90х, я ходила на тусовки, діджеї мені здавалися богами, що передають сигнали прямо з космосу. Потім багато хто став просто моїми друзями. А тепер сигнали можу передавати я сама. Сподіваюся, з іншого боку пульта завжди будуть люди, яким ці сигнали необхідні.

Твоїм тусовкам Platz fur tanz і Debosch вже більше 10 років.  Як оціниш цей етап, що змінилось за цей час, які були цілі на початках і які тепер?
– Цілі не змінилися: нести електронну музику людям. Саме тому я погодилася робити радіошоу Intelligent Beats майже 15 років тому. У мене була величезна колекція записів, а більшість людей, яких я зустрічала, нічого не знали про формат, альтернативний до MTV або звичайного радіо. Кожен випуск я робила з вдячністю, що я можу говорити про цю музику з величезною аудиторією. А потім з’явилася ідея і можливість робити вечірки. Одна, друга, в клубах, якихось альтернативних місцях. Стало зрозуміло, що вечірки поза клубами люди чекають більше, готуються до них особливо. Ми стали робити рейви в ангарах. Так що розвиток був продиктований як нашим прагненням доносити до людей музику, так і їх бажанням вирватися зі звичайної атмосфери в щось особливе, інший світ.

Розкажи як зародилась ідея вечірок в поїзді Debosch Express і як це зараз відбувається? Ви повністю винаймаєте окремий поїзд? Куди він їде, скільки триває ця вечірка і як домовляєтесь з керівництвом залізниці, враховуючи, що танцюєте на кріслах, алкоголь, напевне, тече рікою і тд?
– Ідея народилася у моєї подруги, вона втілила це в формі закритого корпоративного вечора, а я підхопила ідею і перетворила в щорічну традицію. Так, це цілий поїзд зі своїм маршрутом по Латвії, в кожному вагоні по 2 діджея, своє стилістичне спрямування. Все відбувається 4 години і потім ми вирушаємо на афтерпарті на човні. Алкоголь, звичайно, тече, але DEBOSCH EXPRESS особливий захід, люди це розуміють і вандалізм відсутній. Навпаки, всюди розкладені паперові рушники, люди, розливши напій, відразу прибирають. Взагалі, це особлива атмосфера, передати її неможливо, можна тільки побувати і відчути. Щороку в поїзді свій вайб, жоден з них не гірше або не краще, просто інший і особливий.

Ти є куратором і натхненником фестивалю Under Festival в Ризі, який був вперше організований минулого року. Чи можна вважати, що це стало логічним продовженням попередніх організаційних ініціатив? Що було найскладнішим, враховуючи, що починати завжди найважче, і які будуть зміни цього року, крім лайн-апу, зрозуміло?
– В команді UNDER кілька людей, кожен незамінний і несе свою місію. Я в основному відповідаю за те, що вмію – підбираю артистів і доношу музику людям через спілкування на Фейсбуці і в житті. В 2009 я вже організовувала фестиваль в Ризі, він називався Aiziet! і об’єднував в собі 20 ризьких клубів. Але відверто, це виявилося занадто складною схемою для нашого міста. В 2017 спроба фестивалю повторилася і не провалилася. Дводенний фестиваль в місті, в доступній локації з сильним лайнапом – люди сприйняли це на ура! Найскладнішим було спрацюватися з командою, всі прийшли не тільки з любов’ю до електронної музики, а й зі своїми звичками в організації, але ми навчилися взаємоповаги і чути один одного, це дуже важливо. Звичайно, був мільйон технічних косяків, але всі артисти виступили, а публіка на собі ці косяки не відчула. Так що можна сказати, що нам є, чим пишатися, і звичайно, в майбутньому все буде тільки краще.

Чи є в Ризі ще якісь хороші  місця, де можна почути техно орієнтовану музику крім тих, що ти організовуєш і як ситуація з місцями/клубами для таких івентів (на зразок як колись було в порту Andrejsala)?
– Андрейсалу, на жаль, влада міста як подарувала неформальній молоді, так і забрала. Тепер там суцільна комерція. До речі, коли нас виганяли, то звинувачували саме в цьому: ми дали вам приміщення під творчість, а ви тут клуби розвели, гроші робите. Тепер там не залишилося місця андерграунду, дорогі машини і високі підбори. Парадокс або розрахунок. Але місця є, хоча в порівнянні з скажімо 2006 роком, їх в рази менше. Є клуб One One, по атмосфері найперспективніше техно-місце міста. Є Teritorija, там більше хаус, є Autentika і Kanepes Kulturas Centrs, там сама альтернативна публіка і повна суміш стилів. І, звичайно, ми не перестаємо робити вечірки в незвичних місцях.

Ти сама, здається, колись уже відкривала повноцінний клуб у Ризі, не було після цього ще бажання повернутись до цієї ідеї?
– Клуб відкривала не я, я працювала там букером іноземних артистів. Але після його закриття я більше захопилася саме поп-ап заходами, в клубі менше творчості, більше рутини.

На скільки відомо, у тебе є власний бар в Ризі? Там теж організовуєш івенти?
– Бар я продала два роки тому, і переїхала до Грузії. Але поки він був у моїх руках там всі танцювали на столах в прямому сенсі слова. Звичайно, бар на 50 осіб не мав техно-формату, це був вінегрет з будь-якої хорошої музики, і живої, і електронної, але весело було завжди. Ми і назвали бар “Fiesta”, свято, в честь твору Хемінгуея, який, як відомо, дуже любив пити вино.

Враховуючи твій великий музичний досвід, як оціниш зміни в техно музиці за останні 10 років?
– Мені подобається те, що відбувається в техно. Артисти продовжують серйозно “копати”, шукати нові звуки, техно перестало вбивати, воно стало більше подорожжю в світ, відмінною від буднів. Це вже суміш з ембіентних ландшафтів, нерівних ритмів, але завжди відчувається міць, структура. Що не подобається, що тепер всі грають техно, навіть якщо це хаус або електро. Техно ліплять до всього. Хаус і електро теж прекрасні стилі, не розумію, чому люди, їх несучи, бажають, щоб всі думали, що вони техно-діджеї. Відповідно, і у публіки в голові каша. Були випадки, коли після хаус-сету до мене підходили люди і говорили, що давно не чули такого крутого техно. І що на таке відповідати? Я посміхаюся і кажу “дякую”.

Які техно лейбли і продюсери для тебе зараз найбільш актуальні і кого можна назвати твоїм улюбленими артистами?
– Хлопці з Schwefelgelb абсолютно незрівнянні. Альбом Artefakt вразив в саме серце. Останній Kangding Ray відмінний. Developer щоразу створює неймовірні треки і не менш неймовірний вайб в клубі. Насправді я не люблю прив’язуватися до лейблів і імен, і навіть якщо артист створить один трек, але який вразить мій слух, моя повага і вдячність будуть безмежні.
З улюблених артистів назву Karenn, Audion, Lucy, Oscar Mulero, Inigo Kennedy, Dasha Rush. Загалом, це той ряд артистів, що не обмежують себе в стилі, можна копнути глибше і виявити нові горизонти.

Розкажи про свій останній EP на іспанському лейблі Different is Different Records. Що стоїть за цією роботою і чи плануєш найближчому часі нові релізи?
– Так, буде ще реліз на французькому Volute, більш даб, хаус, але теж з техно-реміксом на один з треків. А іспанський реліз Rebel One побачить світ в кінці лютого. В принципі, як будь-який інший мій трек, що увійшли в це реліз – це нескінченний пошук самовираження. Тут я більш мелодійна, або стримана, або різка. Реліз на Volute в якійсь мірі буде навіть політичним, я використовую в якості семплу промову Мартіна Лютера Кінга і інтерв’ю з Мерилін Монро.

Який з івентів, де ти виступала для тебе найбільш пам’ятний на даний момент?
– Звичайно, з останнього особливою подією було запрошення в лондонський fabric. А до цього мене запросили в Dommune в Токіо, що було повною несподіванкою. За діджейську кар’єру було багато подій, про які згадуєш довго, але головне, до будь-якої ставитися з вдячністю, навіть якщо воно не було найкращим: досвід завжди досвід, без нього немає розвитку і не з’являється якість.

Свій нік Kamikaza ти отримала за божевільну енергійність. Звідки черпаєш такий запас сил, враховуючи, що постійно виступаєш, організовуєш івенти, готуєш радіо ефіри, плюс сім’я?
– Взагалі не знаю. Просто ця енергія є і зупинити потік ідей і бажання щось робити неможливо. Сім’я від цього, скоріше, страждає, але вони звикли. Я їм обіцяю, що після 50 я сяду на березі моря і буду няньчити онуків і вони завжди будуть знати, де мене знайти.

Які твої хобі і чим любиш займатись коли є вільний час?
– Обожнюю подорожувати. Є хвилинка, зірвуся в якесь нове місце. Навіть нехай в межах міста. Особливо, як переїхала до Грузії, проблема знайти, що досліджувати, повністю відпала.

Чи була ти ще колись в Україні, якщо не брати до уваги твій виступ на  Kazantip в 2012 ? І що тобі відомо про Львів?
– Так, була і не раз. Виступала в Києві і Харкові, і їздила до Одеси відпочити. Одеса абсолютна любов, я обожнюю міста на морі, так як і Рига має узбережжя, на яке завжди можна втекти від суєти, помедитувати з пляшкою шампанського. А до Львова давно мріяла потрапити, він географічно і архітектурно більш західний, ніж українські міста, в яких я бувала. На деяких фотографіях нагадує стару Ригу, в таких містах завжди відчуваєш себе затишно. Всі знайомі, хто побував у Львові, відгукуються про місто із захопленням, так що впевнена, і мені він припаде до душі.

інтерв’ю – Karma Detalis

Українська  English   Русский

Українська   English

В музичних колах тебе раніше знали як d’n’b-діджея Jike. Як зародився твій зв’язок з техно-музикою, що саме подобається в цьому жанрі та коли і як виник твій проект Bohdan?
– Десь наприкінці 2012 року я став приділяти значно менше уваги діджеїнгу, щоб мати час займатися продакшном, і почав потроху збирати сетап для домашньої студії. Приблизно тоді ж відкрив для себе музику Donato Dozzy, Minilogue і Deepchord. Мене досить сильно захопило і надихнуло те, що вони звучали якось особливо, гіпнотично, цілком природно доповнюючи будь-який простір і оперуючи найбільш глибинними проявами тих жанрів, які мені самому були цікаві для роботи. В лютому 2013 року я вперше відіграв техно-сет у київському клубі Loft, а три місяці по тому вийшов мій перший реліз “Guiding Light“, і я отримав запрошення на виступ у Німеччині. Зараз і взагалі, для мене це не просто проект, а основне музичне ремесло. Саме тому я і підписую його власним ім’ям.

Розкажи, що лежить в основі твоєї музичної філософії, чия музика найбільше вплинула на твої техно-смаки, і що найбільш актуально для тебе на даний момент (лейбли/продюсери)?
– Я переконаний, що музика, як і в певній мірі образотворче мистецтво або література, має все необхідне для того, щоб дати людині можливість доторкнутися до речей і смислів, що існують поза рамками її матеріального сприйняття. Це самодостатній провідник до більш тонких, невидимих форм матерії і духу, які ми не маємо можливість бачити фізично, але за допомогою звукових вібрацій, принаймні, можемо уявити і почути. Психоакустичний аспект музики є первинним, по відношенню до культурного.
Мені, в рівній мірі як слухачеві і продюсеру, цікаво те, що роблять вже вищезгадані Donato Dozzy або Маркус Хенрікксон з Minilogue – вони талановиті і досвідчені музиканти, на позамежному для багатьох рівні. З лейблів – в першу чергу шведський Hypnus, потім Silent Season, NORITE, також дещо з Semantica, Informa та Stroboscopic Artefacts. Серед артистів особливо надихають Evigt Mörker, Luigi Tozzi, AWB, Hydrangea, Alfredo Mazzilli, Rrose, Deepbass і японці Takaaki Itoh та Wata Igarashi.

По останнім релізам та подкастам відчувається, що твоє звучання розвивається. Поряд з більш звичним дабовим звучанням на передній план вийшли атмосферні техно мотиви з авторським почерком, де домінують елементи глибини та загадковості. Як сам оціниш еволюцію своїх робіт та смаків в цілому?
– Даб-техно це досить нішевий жанр, зі своїми канонами звучання, які вже давно сформувалися і викристалізувалися. Цікаве починається там, де в нього привноситься нове дихання – психоделічні мотиви або насичені, органічні ландшафти, як наприклад у Voices From the Lake. Я називаю такий саунд «наелектризованими картинами Теодора Кіттельсена». Погугліть його ілюстрації, і зрозумієте, чому. Що ж стосується саме моїх робіт, то я не хотів би ідентифікуватися виключно як техно-артист. У моїх наступних EP буде дещо інше звучання. І поки я працюю над ними, чесно кажучи, найменше думаю про те, як вони будуть звучати на танцполі.

В цьому році вийшов твій реліз на Concrete Records, з’явився дебютний вініловий реліз на Norite Records, а також відбувся виступ в Бельгії на вечірці, присвяченій цьому релізу. Як оціниш для себе цей рік і що від тебе чекати найближчим часом?
– Рік видався дуже зайнятий, і я в цілому задоволений його результатами. Колись у мене була мрія випустити власну музику на платівці, і це сталося. Зараз працюю над двома наступними ЕР, але зазвичай намагаюся нічого не розповідати про майбутні релізи до тих пір, поки вони не будуть закінчені.

Якщо детальніше про твій вініловий реліз “Hermeticism” на лейблі Norite, що стоїть за цією платівкою? Скільки часу пройшло від перших контактів з лейблом до моменту появи в продажу, і чия ініціатива була запросити до реміксів саме AWB та Hydrangea, для яких це також була дебютна співпраця з лейблом?
–  Я відправив демо 14 січня, і вже через два дні отримав пропозицію від лейбла. З того моменту і до дня виходу платівки в продаж пройшло майже дев’ять місяців. Менеджер Norite сам запропонував знайти реміксерів. З Hydrangea ми до цього вже були знайомі та обмінювалися музикою, мені свого часу дуже сподобався її альбом “Dawn Lights”. “Hermeticism” це також і її перший вініловий реліз, і я радий бути з нею на одній платівці. Ну а AWB став справжнім відкриттям для мене. Він робить абсолютно містичні речі.

– Ти родом з Конотопу, але вже довший час проживаєш в Києві. Чи можна казати, що в музичному плані тебе повністю сформувало столичне середовище, чи щось вагоме заклалось ще раніше? І чи знайомий ти з своїм відомим земляком, який є зокрема автором роботи “You’ve Never Been To Konotop” (Vakula, – прим. Textura)?
– Прийнято вважати, що людина найбільш сприйнятлива до музики у віці десь з 14 до 21 року. Так що, звичайно, ці обидва періоди мого життя в значній мірі вплинули на свідомість. Глобально я захопився електронною музикою вже в Києві. Але якщо в моїх треках проявляються якісь пасторальні або сюрреалістичні настрої, то це вже, очевидно, відлуння Конотопу.
З Михайлом пару разів спілкувалися на Фейсбуці. Але в реалі ніколи не зустрічалися, незважаючи на те, що Конотоп – невелике місто, і у нас там, ймовірно, чимало спільних знайомих.

– Київський рух з об’єктивних причин є обличчям української техно-культури, які місця та промо-групи особисто тобі найбільше імпонують там?
– Кращі івенти, однозначно, у Rhythm Büro. У них дуже продуманий підхід до організації, крім того вони намагаються запрошувати найцікавіших, на мій погляд, артистів, яких навряд чи б привіз якийсь клуб чи фестиваль. Те ж саме стосується і вибору локації для проведення івентів. У мене, наприклад, немає улюбленого клубу або майданчика в Києві, і в цьому плані нестандартні простори, які спочатку не проектувалися, як місця для виступів, або навіть опен-ейри посеред лісу чи на березі озера можуть допомогти сприйняти цю музику на більш високому рівні.

– Чим цікавишся та які хобі поза музикою?
– Я досить серйозно вивчаю японську мову, це одна з моїх пристрастей. Ще захоплююся нумізматикою, і на аматорському рівні займаюся фотографією, використовуючи старі мануальні об’єктиви на цифровій дзеркальній камері.

– Як давно був востаннє у Львові?
– Майже рік тому, відзначав день народження.

інтерв’ю – Karma Detalis
фото (с) Олександр Плічко

Українська   English