Українська   English   Русский

Textura (T): Попри те, що ти український продюсер, місцева аудиторія знайома з тобою віддалено, оскільки виступаєш зараз виключно закордоном. Розкажи чому вирішив пов’язати себе з музикою, хто вплинув на смаки і чому саме техно?
Yan Cook (YC): – Вирішив присвятити себе музиці приблизно в 16 років, коли відправив пару треків на лейбл і їх забрали на реліз, тоді і прокинувся цей азарт. Також одразу був націлений на Європу. На початках дуже вплинув на мене Dubfire, потім лейбл CLR. Взагалі багато хто надихає і впливає. Чому техно? Коли вперше почув, то відразу зрозумів що це 100% моє

(T): Враховуючи твоє звучання, мабуть логічно, що саме Німеччина стала відправною точкою твоїх виступів закордоном. Чи відчуваєш себе там повністю своїм за стільки років виступів і який з івентів тобі найбільше відклався в пам’яті?
YC: – В цілому в Європі завжди відчуваю себе гостем, так як приїжджаю всього на пару днів, щоб відчути себе своїм, там потрібно пожити. Дуже запам’ятався мій перший виступ в клубі Tresor, Берлін.

(T): Цього року ти дебютував в Америці: Нью-Йорк, Сан-Франциско, Лос-Анджелес – якщо говорити про клубне середовище, помітив для себе якісь відмінності з Європою?
 YC: – У США також люблять Техно як і в Європі, можливо не в таких маштабах, але все ж. Так, ну наприклад у них вечірки закінчуються набагато раніше, ніж в Європі і більшість Техно вечірок підпільні (в Лос-Анджелесі клубам дозволено працювати до 2гої ночі, в Нью-Йорку строга система ліцензування, що ускладнює існування андеграундних рухів на основі закону, що діє ще з 1926 р., – примітка)

(T): Порівнюючи з початком твоєї кар’єри, що особисто відчуваєш змінилось в твоєму звучанні, і загалом як оціниш світові тенденції та зміни в техно музиці?
YC: – Відчуваю, що в добру сторону змінилась якість звучання, треки стали більш збалансованими і сподіваюся, що я на правильному шляху. Техно зараз дуже широкий і глибокий жанр з безліччю під-жанрів і стилів, мені це дуже подобається, впевнений, нудно точно не буде.

(T): Вже вийшло  16 вінілових робіт з твоєю участю (спільних і виключно своїх), а цього року ти запустив ще й свій власний лейбл Cooked. Що це для тебе значить, як довго виношував цю ідею і чи є якісь далекоглядні плани?
YC: – Ідея свого лейблу з’явилась ще пару років тому, мені хотілось випускати нові треки в світ якомога швидше, а не чекати 6-12 місяців релізу, але тоді не було можливості, та й зарано було. Зараз я відчуваю, що готовий, також з’явилося пару досвідчених у цій справі знайомих, які мені допомагають з дистрибуцією і лейблом в цілому. Щодо планів, я цілком задоволений першим релізом, тобто вже точно буде як другий, так і третій 😊 Також в планах запрошувати інших артистів.

(T): Чи вдається слідкувати за тим як розвивається техно середовище в Україні? Як оціниш зміни хоча б в тому ж Києві?
YC: – За Техно сценою в Україні я особливо не слідкую, все що можу сказати, подобається клуб Closer в Києві, але буваю там рідко.

(T): Ти виступаєш і записуєш подкасти виключно з своєю музикою, але поділись які техно продюсери і лейбли для тебе зараз найбільш актуальні по звучанню ?
YC: – Складно когось виділити, дуже багато цікавих артистів. Люблю слухати Техно подкасти. Ретельно стежу за лейблами з якими працюю – Delsin, ARTS, Planet Rhythm і тд.

(T): Яку з своїх робіт ти найбільше цінуєш на даному етапі?
YC: – Всі роботи ціную, намагаюся в кожен трек вкласти по-максимуму. Напевно більше ціную пластинки на Delsin, так як думаю на них було витрачено найбільше сил і часу. До речі кажучи про Delsin, зовсім скоро будуть новини про нову платівку  😉

(T): Які твої хобі, зацікавлення окрім музики?
YC: – Дуже подобається все, що пов’язане з цифровим артом (Digital Art), люблю “пофотошопити”, погратися в 3D редакторі і так далі. Останні кілька років дуже захопився фільм-мейкінгом (кіно). Є велике бажання у майбутньому зняти свою короткометражку, в жанрі Horror.

(T): Чи був вже раніше у Львові?
YC: – Ні, у Львові буду в перший раз, давно хотів побувати 😊

інтерв’ю – Karma Detalis

Українська   English   Русский

Так розумію, що твій зв’язок з техно був ще до проекту Sunchase, після чого була пауза і ти повернувся до цього стилю вже в 2015 як Na Nich. Відчув нові ідеї та сили для цього, чи це було більш ситуативне рішення?
– Можна сказати, що “пряма бочка” – це початок моєї продюсерської кар’єри. Пам’ятаю в далекому 98-му році ми з другом несамовито грались на dancemachine, яка до речі дала мені основи аранжування. Потім був drum n bass, потім знову пряма бочка, починаючи з 2006, і потім знову dnb. Але за останні 7 років моє оточення змінилося.
Всі мої друзі і знайомі зараз – це люди з techno і house тусовок. Тому цей факт теж має великий вплив на мій production.

Як оціниш зміни в техно за останній час і в чому бачиш особливість цієї музики в порівнянні з іншими стилями (з тим же ж d’n’b) ?
– Складно сказати,  але помічаю, що часи важкого techno пройшли. Зараз багато хто більш зосереджений на груві і глибині, ніж на тупому рубілові. Ще мені подобається те, що сучасне techno стало ближче до трансу. Це не той типовий транс, який ми всі знаємо. Тут мова скоріше йде про гіпнотизм, який несе в собі трек.

Ти сам з Дніпра, хоч і проживаєш в Києві. Чи слідкуєш за змінами андеграундної клубної сцени в рідному місті, можеш дати їм оцінку?
– Мінімально стежу. Нещодавно наприклад відкрився хороший клуб Module. Дніпру якраз не вистачало такого місця. Так що все тільки починається.

Стосовно київської техно сцени. Чи не відчувається перенасичення у місцевої аудиторії такою кількістю різноманітних івентів, кількість яких різко зросла за останні 2 роки. Чи навпаки?
– Думаю, до перенасичення нам ще далеко. У Києві всього лиш один толковий клуб, та й свої заходи Rhythm Büro ми робимо 3-4 рази на рік. Івенти є, але я б не сказав, що їх багато. Швидше ми спостерігаємо становлення сцени.

Дебют Na Nich відбувся на першому Rhythm Büro в березні 2015. Враховуючи вже накоплені виступи, вихід EP (плюс на підході ще один), інші фактори, як змінилось розуміння цього проекту за цей час? На скільки цікавим/перспективним він є для тебе і які плани на найближчий час?
– Це перший проект, на який я чітко можу подивитися збоку і конкретно бачу що мені потрібно. Також я радий, що поруч зі мною є друг і мій агент Ігор Глушко, який займається букінгом і іншими “паперовими” питаннями, так що я можу зосередитися тільки на музиці. В плані перспектив, вважаю, що обмежень немає. Все залежить тільки від нас самих.

На яких настроях переважно робиш акцент під час виступів Na Nich?
– Гарне питання. В основному намагаюсь добитись глибокого і гіпнотичного груву. Але, в ідеалі, потрібно завжди бути гнучким, і відчувати настрій на тацполі, і вже танцювати від цього.

Який з лайв виступів Na Nich тобі на даний момент більш за все пам’ятний і які плани на цей рік?
– Перший live на нашій першій вечірці Rhythm Büro із Zadig. Пам’ятаю аж дуже серйозно готувався і все вийшло дуже навіть круто. Плани – нові версії лайву, робота над треками, планування вечірок для Rhythm Büro і 22:22.

інтерв’ю – Karma Detalis

Поспілкувались з українськими продюсерами Friedensreich (Микита Грязнов) та Splinter UA (Тимур Самарський) перед їх спільним модульним виступом на Textura #14 (28.04.17)

Для початку розкажіть про свій зв’язок з музикою, що стало базою смаків i як прийшли в техно?
– Микита: Якщо казати “зв’язок з музикою”, то це в мене дуже давно, творчість то моє родинне (батьки Микити – художники, прим. Textura). Але вважаю, що форма чи стильова зачіпка – це не дуже важливо, важливо те, що зсередини. Тому ми і граємо імпровізаційні лайви – тут немає можливості перетворюватися на когось іншого, інструмент та обставини просто не дадуть змоги це зробити, і це дуже цікавий досвід.  З точки зору музиканта.
– Тимур: С «техно» у меня очень трепетные отношения, мы уже лет так 10 знакомы и пока не изменяем друг-другу. Именно с этой музыкой меня познакомила моя жена, так что этот вопрос очень личный.

Чиє звучання для вас зараз найбільш актуальне і хто з техно продюсерів найбільше вплинув на вас?
– Микита: Тільки сьогодні намагалися з товаришем зрозуміти що таке “актуально”. Висновку не дійшли. Але впливає різноманітний стафф. Від атмосферік бек металу до філд рекордінгу. З техно останнім часом це лейбл Northern Electronics, але завжди прямий та відвертий саунд Surgeon та, наприклад, загадковість та космічність Jeff Mills.
– Тимур: «Повлиял» в хорошем смысле этого слова – мистер Plastikman, особенно его работа в виде альбома «Musik», соглашусь с Никитой про Northern Electronics – всегда готовят что-то интересное и не замкнутое в рамках одного стиля. Очень импонируют ребята из проекта «Karenn» – кстати совсем скоро, 22 апреля, Friedensreich (а это и есть проект Никиты) и Karenn – прозвучат на одной сцене в рамках вечеринки «Brave Factory».

Як познайомились, з чого почалась співпраця?
– Микита: Вважаю, що модульний синтез став відправною точкою. Я пам’ятаю, що виклав декілька паттернів, які записав для вільного використання. Тимур написав мені приблизно наступне: “мені подобаются такі паттерни, а чи можна щось додати та довести це до стану треків?”. Так і познайомились.
– Тимур: Подписываюсь под каждым словом. Могу добавить следующее: нам очень легко работать вместе, так как мы нашли тот компромис – который не вредит нашим личным интересам. Думаю это самое главное в совместной работе.

До нас ви приїзджаєте із спільним live виступом. Розкажіть що використовуєте для нього, як між собою розділяєте задачі?
– Микита: На мою думку, немає формального розподілу. Важливо слухати те, що грає музикант поруч з тобою. Я цілком впевнений в імпровізації Тимура, тому намагаюся доповнити, якщо це доречно. Це органічний процес. Щодо технічної сторони, то ми використовуємо модульні системи, які збирали самі. Це дозволяє отримати неперевершену комбінацію звукового функціоналу та тактильності, яка важлива на імпровізаційних виступах. Якщо вам цікава ця тематика, то ми в modular.ua робили декілька лекцій з цього приводу
– Тимур: Могу сказать, что будет очень много проводов.

Який концепт вашого виступу? На яких настроях робите акцент?
– Микита: Я не роблю акценти, якщо немає в цьому потреби. Імпровізаційні лайви тим і цікаві, що передають настрій який він є. Тут і зараз.
– Тимур: Мне нравится импровизационный лайв тем, что можно в реальном времени прочувствовать и увидеть – желание аудитории. Не отступая от своих вкусов, внести в программу ту изюминку – которая необходима, здесь и сейчас.

Опишіть свої критерії ідеальної техно атмосфери
– Микита: Мені важко відповісти на це питання. Атмосфера – це діалог.
– Тимур: Все зависит от настроения. Так что для меня это тоже сложный вопрос.

Чим займаєтесь в житті поза музикою, які хоббі?
– Микита: Якісь технічні речі – пограмування модулів синтезаторів, продакшн…
– Тимур: Я люблю готовить, и люблю есть.

Які у вас “взаємовідносини” зі Львовом ?
– Микита: Обожнюю це місто. Бував там як з виступами, так і заради відпочинку (в 2011 р приїзджав з іншим спільним електронним проектом, прим. Textura). Завжди вбачаю щось нове. Дуже полюбляю архітектуру, намагаюся побачити якомога більше деталей.
– Тимур: У меня это первое знакомство со Львовом, думаю что не последнее.

інтерв’ю – Karma Detalis

Розкажи як закладався твій зв’язок з музикою і коли вирішила більш серйозно присвятити себе цій справі?
– Прозвучит странно, но связь с музыкой произошла еще до моего рождения, когда я была в утробе матери. Я четко помню этот момент, когда слышала какие-то красивые звуки. Как оказалось, мама любила играть на фортепиано своих любимых классиков, и мне удалось услышать некоторые композиции. Когда я стала подрастать, быстро развила в себе способность игры на фортепиано. Мама пыталась учить меня играть по нотам, но меня все время уносило в импровизацию. Нравилось подбирать популярные мелодии (например, известный саундтрек Rob Dougan – Clubbed to Death к фильму Матрица) или сочинять что-то своё. Ноты я не очень любила, мне казалось это довольно скучным занятием. Мне нравилось заниматься музыкой исключительно на слух. В дальнейшем это помогло мне увлечься звуком в электронной среде.

Когда мне было лет 12, благодаря старшему брату я впервые познакомилась с программой ReBirth RB-338 – это такой классический секвенсор, эмулятор ролландовских синтезаторов. Там была ритм-секция с семплами от TR-808 и TR-909, а также два бас-синтезатора TB-303, с помощью которых можно было генерировать кислотный звук. Следом за ребёрзом был секвенсор FL Studio, который оказался с иным принципом работы и интерфейсом. Ну а в далеком будущем уже подружилась с Ableton Live. Хоть это занятие было просто увлечением, как-то так вышло, что меня сильно затянуло в цифровой звук и способы его интерпретаций. Я стала одержимой. Очень подкупила свобода в самовыражении и доступность этих программ. Углубление в принцип создания электронной музыки осуществлялось самостоятельно год за годом методом проб и ошибок. Для того, чтобы понять структуру электронной музыки, я старалась детализировано вслушиваться в композиции любимых исполнителей на тот момент (например, электронщиков The Crystal Method, The Chemical Brothers, Fatboy Slim или Moby) и пытаться повторять их партии. Таким образом, шаг за шагом, я научилась создавать свою музыку.

Конкретной цели построить себе карьеру артиста у меня не было, но иногда приятно было помечтать. Я больше помогала другим реализоваться. В Донецке с 2012 года я успела пару лет поработать руководителем школы диджеев и самые амбициозные ученики смогли достичь хороших результатов в этой сфере. Я очень рада за них! Ну а с переездом в Киев я созрела уже для собственной реализации.

Твій переїзд в Київ із зрозумілих причин був вимушений. Як адаптувалась? Чи можна сказати, що ці зміни стали новим поштовхом в твоїй творчості?
– Да, конечно. Радикальные изменения произошли как в творческом, так и в личностном плане. Киев помог мне немного раскрепоститься. Не сразу, со временем. Сперва было тяжело адаптироваться к столичному образу жизни и становиться на ноги. Мне казалось, что я здесь никому не интересна, что есть куча местных ребят, которые гораздо круче и опытнее меня. Боялась подойти с кем-то заговорить и познакомиться. К тому же, я потеряла интерес к тусовкам, когда начался весь этот хаос в стране. Мне казалось неправильным веселиться, пока другие страдают. Я завязала с музыкой на какое-то время, но спустя 4 месяца почувствовала сильную ломку. Когда получилось перевезти мой стационарный компьютер из Донецкой области в Киев, я в первый же день написала трек. Было такое облегчение! Затем я постепенно начала изучать ночную жизнь Киева и проникаться ее атмосферой. Хотелось понять, куда меня тянет и что нужно сделать для того, чтобы быть интересной для разбалованной аудитории и перенасыщенной диджеями музыкальной сцены. В первую очередь я шла на контакт со знакомыми Донецкими ребятами/коллегами, кто перебрался в Киев, но все разбежались кто куда, каждый был сам по себе, и я не почувствовала интереса делать что-то вместе. Эти безнадежные попытки стали прекрасной возможностью для того, чтобы сосредоточиться на своем творчестве. Я плотно засела за продакшн, навела порядок в накопившихся неизданных треках: что-то доработала, что-то создала с нуля, выбрала самые удачные и похожие по концепции работы для гармоничности релиза и оформила на бэндкампе мини-альбом After a Pause. Затем занялась промоушном в соцсетях и получила фидбек с положительными отзывами и интересными предложениями. Это помогло мне в дальнейшем обзавестись полезными знакомствами.

У тебе широкий діапазон музичних смаків, як оціниш їх еволюцію за останні роки? Який в них баланс між власними пошуками/пріоритетами і загальними модними тенденціями?
– Формирование музыкального вкуса мутирует с невероятной скоростью. За последние 3 года мне удалось захватить большой спектр всевозможных интерпретаций электронной музыки, начиная от истоков и заканчивая сегодняшним днем. Однако по-прежнему продолжаю открывать для себя что-нибудь новенькое. Вообще, я любитель извращенной музыки, если можно так выразиться. В последнее время мои вкусы сместились в более мрачный, низкочастотный и агрессивный звук. Шершавый такой и мурчащий дроун. Для примера могу назвать композицию «Callimaco» Alessandro Cortini длительностью в 27 минут, которая была издана на кассете от Hospital Productions. Я затирала ее в любом месте, в любое время. Например, утром по пути на работу. Дорога как раз занимала около получаса, и я заполняла это время композицией Кортини. Эдакий саундтрек к мини-путешествию. Я получаю огромное удовольствие от урбанизма, слышу музыку в шумах и люблю язык машин. Обожаю слушать свою стиральную машину, она воспроизводит превосходный drone. В общем-то мне удалось нащупать баланс между собственными музыкальными предпочтениями и актуальной танцевальной музыкой в роли техно. Я искренне люблю это направление со времен юнности, и мне очень комфортно с ним сейчас работать.

Як і коли виникла ідея твого останнього проекту Noisynth. В яких рамках бачиш його звучання і чи є в планах власні релізи під цим іменем?
– О, это долгая история. После выпуска альбома After a Pause в 2015 году мне предложили сотрудничество с одной звукозаписывающей компанией, которая только планировала открыться. Им понравилась моя музыка и я бы могла построить карьеру успешного артиста с их помощью. Это, конечно, подкупает, я согласилась и не подумала о последствиях, что придется принимать определенные правила игры. Мне пришлось еще около года побыть в тени и отклонять другие предложения по сотрудничеству и выступлениям. В процессе работы у нас начал возникать конфликт интересов, что сильно ограничило меня в творчестве. Это было довольно болезненно и привело к сильнейшему застою. В итоге я пересвела в студии альбом, переиздала его на российском лейбле Live on Mars и пообещала себе не сотрудничать в дальнейшем с какими-либо коммерческими организациями. Абсолютно не моя среда. Не интересно создавать/играть массовый продукт, гораздо интереснее делать то, чего еще никогда не делал. В этом заключается развитие и интенсивный рост как в музыкальной среде, так и в личностном плане. После этой ситуации у меня появилось видение того, с какой музыкой я хочу работать, в какой атмосфере и с какими людьми. Выработалась определенная концепция, которой хочется придерживаться. Так появился проект Noisynth летом 2016 года, независимый и экспериментальный. Изначально я планировала выпускать музыку под этим именем и не светить никаких личных данных о себе: ни настоящего имени, ни биографии, ни лица. Но потом выпала возможность выступить с диджей сетом под этим именем на Next Sound Festival, который проходил в ноябре 2016 года на площадке Closer, и тут понеслось. Я не знаю, какая магия произошла в ту ночь, но ощущение правильности не покидает меня до сих пор. Ну знаете, это чувство, когда вы находитесь в правильном месте и в правильное время. Когда долго искали свой путь и наконец нашли его.

В рамки стараюсь себя не загонять, но придерживаюсь определенной концепции, которая фигурирует в имени. В первую очередь это нойз и синтетические искажения, ну а во вторую – это должен быть необычный саунд или быть может монотонный, но который будет вводить в гипноз. Я по-прежнему ищу нестандартный подход к устоявшимся жанрам и хочу нащупать что-нибудь необычное, гибридное. Уже есть наработки. Релиз обязательно будет, работаю сейчас над альбомом, который планирую выпустить в свет в этом году. Не скажу пока где, это должно быть сюрпризом. Noisynth любит интриги.

Які улюблені продюсери та лейбли в техно? І чия музика загалом найбільше вплинула на розвиток твоїх смаків?
– В силу того, что мой музыкальный вкус пластичен, фаворитный список регулярно меняется, кто-то отсеивается, а кто-то пополняет его ряды. Вообще, я большой фанат лейбла Stroboscopic Artefacts и многих артистов, которые там издаются. Kangding Ray, Xhin, Rrose, Tommy Four Seven, Plaster and etc. Также по душе релизы лейбла Raster-Noton, Avian, Osiris и Northern Electronics. Это самая маленькая часть того, что я слушаю, но если выбирать 5 фаворитных лейблов, то на сегодняшний день я бы озвучила именно их. Из старичков мне очень нравится музыка Autechre и Emptyset. На самом деле очень много артистов формируют мой вкус, и я стараюсь не стоять на одном месте. Но самое большое влияние оказали на меня шведы. Например, проектом Shxcxchcxsh я прониклась на Next Sound festival в 2015 году на живом выступлении. Нравится их нойзовое техно и концептуальный подход. Еще один швед Peder Mannerfelt, которого впервые открыла для себя в лайнапе андеграундной сцены фестиваля Outline в Москве в 2015 году, привлек мое внимание в первую очередь своим эпатажным образом, ну а потом уже я вслушалась в его необычную музыку, у которой вообще нет никаких рамок. Его трек “Lines Describing A Circle» я затирала до дыр. Да там, собственно, весь альбом интересный. Сейчас я создаю похожую музыку, но с примесью собственного видения. Я считаю дурным тоном слизывать идеи у других музыкантов, как бы сильно их музыка не импонировала. Можно просто научиться повторять их звучание или правильнее даже сказать нащупать, разгадать секрет, и на основе этого опыта создавать свои уникальные композиции.

Яка атмосфера в техно сетах тобі імпонує найбільше, на чому робиш акценти?
– Атмосферы не бывает одинаковой, она базируется на ощущениях, которые зависят от личного восприятия. Мне просто нравится вводить людей в гипноз и находиться с ними в одном потоке. Как шаман вводит людей в транс. Иногда я называю свои сеты астральными танцами. Приятно лицезреть первобытную природу массового бессознательного в его лучшем проявлении и говорить с аудиторией на языке звуковых кодов. Пусть это будет музыка, построенная на странных эффектах или шумах, но должен быть какой-то импульс, который будет поддерживать это трансовое состояние. Ну и основное правило, которого я стараюсь придерживаться – это нарастающая динамика сета.

В Києві, зрозуміло, немало клубів та івентів з цікавим музичним контентом. Як загалом оцінюєш музичне середовище столиці. Які улюблені місця ?
– Культурных мероприятий становится так много, что глаза разбегаются. Радует разношерстность мероприятий и лайнапов, но главное не пресытиться этим. Все чаще приезжают в столицу те артисты, которые ни разу еще не были в Украине. Но вот, к примеру, Кэрриджа так никто и не решается пригласить. Samuel Kerridge, который. Я все жду-жду его…

Из любимых мест могу назвать арт-центр Closer. Все значимые для меня события проходят именно в его стенах. В этом же здании Клоузера есть уютное местечко Mezzanine, оно находится на этаж выше. Мне нравится это место тем, что там часто устраивают экспериментальные мероприятия, и танцевальные и не очень. Я могу там расслабиться и послушать чей-нибудь лайв в IDM или эмбиент жанре. Так же отмечу локацию Plivka, которая сейчас набирает обороты. Интересное пространство. Думаю, скоро это станет еще одним культовым местом. Ну и Keller Bar – маленькое и уютное местечко, где можно порой устраивать мракобесие или отдохнуть, а то и даже поспать после тяжелого дня.

Чим захоплюєшся поза музикою, хобі, зацікавлення?
– Когда-то меня занесло в вегетарианство и всякие духовные практики, но где-то года через 3 отпустило. Затем я ушла в спорт, питание, науку. Мне все было любопытно, все хотелось познавать и закреплять на практике. Относительно недавно я увлекалась растениями. Нравилось наблюдать за живыми организмами, выращивать все, что находилось под рукой. Например, сейчас у меня дома растут цитрусовые деревья, авокадо, финики и разная экзотика. Большая часть из этих растений была выращена из косточек плодов, купленных в обычном супермаркете. Однажды даже хурма росла, но осталась в Донецке. В общем-то, сейчас пока мои увлечения сконцентрированы на вопросах выживания и обустройстве своей комнаты в связи с недавним переездом в другую квартиру. Потихоньку делаю домашнюю студию, чтобы комфортно было работать с музыкой. Ну и хочется наконец собрать сетап для лайв выступлений.

Чи була вже раніше у Львові? З чим асоціюєш це місто?
– Была в начале этого года впервые во Львове буквально один день. Очень понравился город старинной архитектурой. С этим, наверное, и ассоциируется у меня Львов, с кусочком сохраненной истории. Ну и кофе у вас отличный!

інтерв’ю – Karma Detalis

English   Українська  Русский

Ты уже достаточно давно на клубной сцене, как оценишь изменения в техно музыке за последние 10 лет? Тебя удовлетворяет как развивается этот стиль и сильно ли изменились твои вкусы в техно?
– То что переживает техно последних 10-15 лет это то, что пережил любой вид современного искусства начиная с 80-х. Называется бизнес. В подземелья андеграунда пришли серьезные тети и дяди и стали вкладывать и выкачивать деньги, хорошо если они еще разбираются в том что делают, зачастую бывает совсем не так… Появилось много фейка и техно стали называть все подряд. Амбиции собрать большой танцпол, стать знаменитым и летать на прайвет джете победили стремление к развитию и уникальности звучания. С развитием и упрощением технологий техно может делать любой желающий, но оно не стало звучать лучше чем 90-х…Теперь важно моден ли артист, симпатичен, не говорит ли он лишнего “важным людям” и тогда возможно попадет в правильное агенство, и уже совсем не важно написал ли он хоть один стоящий трек и он ли это был вообще. Конечно есть и позитивные тенденции и техно андеграунд жив, жаль что редко в оригинальных источниках. Приятно наблюдать за новой мощной волной в России и Украине.
Я бы не сказала что мой вкус сильно изменился за последние 10 лет, но однозначно развился за счет изучения истории электронной музыки, так как не зная откуда мы пришли, невозможно оценить где мы сейчас… Для меня было всегда важно только качество трека, а не его стилистическая нагрузка. Я начинала играть классическое техно потом увлеклась детройтом во всех его проявлениях и “сырым” звучанием, потом попала в даб клаб, если можно так выразится, и теперь все мое звучание, независимо от стиля, можно назвать дабовым.

Как закладывалась твоя любовь к музике, что формировало твой вкус? У тебя кажется есть даже музыкальное образование?
– Да, правда. Окончила профессиональную школу фортепиано, но забросила как только получила диплом, потому как будучи 16 летним подростком, думала это не дает мне возможности полноценно жить и тусоваться с друзьями. Играть на том уровне означало ежедневно практиковаться по 4-5 часов и даже больше, 7-8 когда готовишься к конкурсам, а их у меня было много. Музыкальный фундамент с детства закладывался классикой Баха, Гайдна, Грига. Моя школа была слишком классическая, мы не играли джаз (следующий слой моего фундамента), хотя я хотела. Поэтому мне понадобилось время чтобы начать получать удовольствие от электронной музыки, которая казалась мне тогда примитивной, в то время я покупала касcеты с трип-хопом, ейсид джазом с такими исполнителями как DJ Cam, Massive Attack, Tricky, Dj Shadow и потом я каким то образом открыла для себя Aphex Twin и после этого все началось.

Ты много времени проводишь в других странах, ведешь можно сказать странствующий образ жизни. Как случилось, что ты на 3 года попала в Индию и не только выступала там, но и стала основательницей клуба CIRRUS? Ты держишь еще с ними связь?
– В Индию я ехала на три недели, так сказать на вокейшн с подругой, которая уговорила меня взять с собой хотя бы 10 пластинок (на всякий случай). После приезда оказалось, что диджей сет на пластинках там большая редкость и очень быстро у меня начался плотный гастрольный график по всей стране, а потом и предложение поучаствовать в создании уникального для Гоа клуба. Уникальность его состояла во-первых в том, что там не играли транс, а во-вторых это был индор помещение с отличной хэнд-мейд системой из Швейцарии. Я проработала там целый сезон как резидент и промоутер, однако на следующий сезон решила не обременять себя достаточно тяжелой работой, когда забываешь что живешь на пляже… ну и из-за специфических особенностей гоанского бизнеса. CIRRUS существует до сих пор и поход на многие берлинские клубы а-ля KaterHolzig (katerBlau теперь), только с пальмами. Я играла там в прошлом году на день рождении клуба, однако особой связи с ними не поддерживаю.

Расскажи о твоем опыте в Чили. Как туда попала? Это одна из географических точек выступлений или нечто больше?
– В детстве в школе нас учили – “нет страны чудесней Чили”. Попала я туда благодаря большому количеству друзей-музыкантов из Чили, которых очень много на Берлинской сцене. Они предложили мне работу в Сантьяго, зная что я не выношу зимние холода, и понимая что в Индии развиться в музыкальном плане достаточно тяжело. Так наконец-то появилась возможность коротать зимние вечера не на пляже в Гоа, особо не о чем не парясь, а расширить свой музыкальный кругозор и пожить в этой чудесной стране, и попутешествовать по соседним. В Чили за 9 месяцев я отыграла практически во всех техно клубах и должна сказать, что нигде, ни в одной стране мира у меня не было такого коннекта с публикой как там. Сантьяго достаточно мощный город в плане развития андеграудной музыки и современного искусства. Там можно в любой день недели попасть на арт-ивент или психоделик-рок концерт заканчивающиеся техно автер-пати до позднего утра, так что выступлений было достаточно.

В последнее время ты часто пропадаешь в Берлине, выступая в местных клубах. Здесь больше коммерческой составляющей или этот город стал тебе близок по духу?
– В Берлине я провожу много времени с 2012 года и коммерческой составляющей здесь никакой, индустрия андеграунд музыки здесь очень перенасыщена, и по настоящему качественных клубов и мероприятий здесь не так уж и много применительно к техно. Небольшой немецкий город Лейпциг намного впереди в музыкальном плане. Мне действительно близок дух свободы искусства в Берлине и здесь живут любимые друзья, подруги и музыканты, а также огромное количество единомышленников, а главное огромное количество винил магазинов. Люди здесь с виду очень расслаблены, и все как то с одной стороны проще, а с другой сложнее…

О техно тусовках в Беларуси. Насколько они популярны и насколько трудно их организовывать у вас?
– В белорусской тусовке, и даже среди промоутеров, осталось совсем не много людей кто действительно может отличить techhouse от techno.  В последний год началось какое-то движение крупных мероприятий в связи с открытием больших индустриальных арт-пространств (которые закрылись не просуществовав и года) и все мероприятия с большего проходили под статусом “Техно рейвов” хотя техно там и не пахло. Организовать ивент строго в этом жанре не комбинируя с артистами играющими в более доступных обывателям жанрах возможно только в совсем небольших масштабах, если только не смелы настолько чтобы замутить нелегальный оупен в лесу на несколько дней, что мы иногда и делаем летом. К сожалению нынешняя поколение тусовщиков не сильно техно ориетированно в связи с расцветом хипстерских, и не очень, баров с бесплатным входом. Все это естественно берет начало в тяжелейшей финансовой ситуации и политическом безумии Беларуси.

Техно-проект Hand-made это твой проект? Какова его основная идея и планы на перспективу?
– Hand-made это мой проект который существует немного более года, идеей которого было обьединить в первую очередь локальных техно диджеев трех эпох, что получило изначально отличный отклик на минских танцполах. Само название подразумевало локальность и не обязывающую экспромтность вечеринки, а также исключительно виниловый источник. Однако я очень быстро отказалась от всех клише, и к нам присоединились замечательные артисты из Литвы и Украины не использующие винил, такие как Svarog. По поводу перспектив сейчас что то сложно сказать…этот год предвещает полный экономический коллапс Беларуси, где я практически все время отсутствую, но мы обязательно продолжим летом в лесу.

Знаю ты играла на ивенте от киевского Closer (Киев) на День Независимости в 2014. Что запомнилось из того визита?
– Это был однозначно самый длинный сет в моей жизни…Я начала играть в 4 утра и сказала что больше не могу в 11, встали играть резиденты и играли отличную музыку, что уже через полчаса мне захотелось потанцевать…Ребята, увидев, что я танцую, пригласили снова за пульт и я играла еще часа 3…

Ты играешь с винила. Сколько у тебя уже в коллекции? Где хранишь их, учитывая твои частые выезды?
– Охх это больная тема… так как только в прошлом году удалось собрать коллекцию воедино спустя многие годы. Храниться в Минске, за исключением двух сумок путешествующих со мной. Точную цифру назвать не могу, но речь идет о 600-700 наименований.

Какие твои любимые лейблы и продюсеры?
– Если речь идет о том, чего ждать от моего сета, тут я конечно могу перечислить своих злободневных фаворитов, если же речь об артистах и лейблах которые формировали мое музыкальное сознание на протяжении 10 лет – то это долгая история. Если говорить о списке гуру то он будет выглядеть так:  Autechre, AFX (Aphex Twin), Moritz von Oswald, Underground Resistance, Robert Hood. Однозначно фокусом последних лет для меня стал Даб во всех его проявлениях – отсюда и фавориты Echocord, Chain Reaction, Basic Channel с их Mseries, Echospace, Rythm and Sound, Max.Ernst, Analog Solutions, Ilian Tape, Pro-tez. Соответвенно и продюссеры:  Fluxion, Model500, Maurizio, TM404, Deepchord, In Aeternam Vale, Mike Dehnert, Thomas Brinkmann, Eduardo De La Calle, Function, Abdulla Rashim, Conforce, Jamal Moulay. Если говорить о классическом техно то могу выделить Modularz, Stroboscopic Artefacts, Tresor, Drumcode, Dystopian, Recognition, Nachtstrom Schallplatten, Roots United… Отдельное место в коллекции уделено релизам от Delsin и их детищу Mos recordings. Несомненное влияние на становление моего вкуса оказали Metroplex, а теперь и Frustrated Funk, а также просто невероятный экспериментальный Laboratory Instinct  (у меня его полная коллекция) и Northern Electronics.

Пластинка, которая чаще всего с тобой ездила
– Одну пластинку выделить сложно. С опытом у меня появилось правило не возить за собой дорогие пластинки, так как они имеют свойство исчезать, и даже при перевозке. Есть какие то пластинки на все случаи жизни, так сказать, которые всегда со мной с самого начала. Это Stockholm Ltd Staffan Linzatti и парочку In Aeternam Vale с Minimal Wave.

Какие хобби и интересы вне музыки?
– Мое главное хобби – путешествия, стало моим стилем жизни. Больше всего я люблю горы. Там все достигает верхних частот. Рассматриваю даже вариант бросить якорь в какой-нибудь старинной горной деревушке. Люблю молчаливое кино 50х-60х а-ля Бергман и Феллини, и сюрр а-ля Хатаровский и Параджанов с Тарковский. Книги по Квантовой физике. А недавно подруга художница предложила мне порисовать, так появилась моя первая картина, обьектом которой стали конечно же горы. Я бы с радостью заимела себе такое хобби, уж очень медитативное ощущение вождить кисточкой по холсту. Но таскать за собой помимо пластинок холсты и краски уже было бы слишком.

English   Українська  Русский

English   Українська   Русский

You’ ve been on the club scene for quite a long time now, how do you assess changes in techno music over the last 10 years? Are you satisfied on how this style developes and did your taste evolve much in techno?
– For the last 10-15 years techno has faced changes that any kind of contemporary art since the 80s has experienced. It’s called business. Serious folks came to underground cellars and began investing and pumping out money, in better case being aware of what they do and very often it’s different… Alot of fake emerged and everything started to be called techno. Ambitions to collect a large dance floor, become famous and fly on private jet won the pursuit over development and unique sound. With the development and simplification of technology anyone can make techno, but it didn’t start to sound better than in the 90th… Now it’s important if the artist is trendy, cute, whether he doesn’t say too much to “important people” and then maybe he could get to the right agency and then it does not already matter whether he wrote at least one valuable track and whether was it him at all. Of course, there are positive trends and techno underground lives on, pitty that it’s rarely in the original sources. Nice to watch the new powerful wave in Russia and Ukraine.
I would not say that my taste has greatly changed over the last 10 years, but rather uniquely developed by studying the history of electronic music, as far as not knowing where we come from, it is impossible to assess where we are now… For me it was always important just quality of the track and not his stylistic side. I started playing classical techno then was fascinated by Detroit and raw sound in all its forms, and then hit the so called “dub club”, and now all my sound, regardless of style, can be called dub.

What are the fundamentals of your music passion, how was your taste formed? It seems you’ve also got musical education?
– Yes, it’s true. I graduated as a professional piano player but once I got my diploma I stopped, cause being a 16 years old teenager, I thought that piano is not letting me live and hang out with my friends. Playing on that level means practicing 4-5 hours per day, even more when you are getting ready for some competition, and I had attended many of them. The classical harmony like Bach, Gaiden, Grieg, were my fundamentals from the childhood, they were not letting me play even Jazz (my second fundamental) however I wanted it. That’s why it took time for me to start enjoying electronic music it seemed to primitive for me, so that time I was buying cassettes with trip-hop and acid-jazz like DJ Cam, Massive Attack, Tricky, Dj Shadow  and then somehow I discovered Aphex Twin and everything began.

You spend much time in different countries, leading a travelling style of life. How did it happen that you got to India and stayed there for 3 years, not just performing – also became a co-founder of the CIRRUS club? Are you still in contact with them?
– I came to India for a three week travel, generally saying on vocation, with a friend who persuaded me to bring along at least 10 plates (just in case). After arrival it appeared that a DJ set on vinyls is a rare case there and very quickly I started a busy tour schedule throughout the country, and then got an offer to participate in creating a unique Goa club. The uniqueness of it was firstly that no trance music was played there, and secondly it was indoor place with excellent hand-made system from Switzerland. I worked there over the whole season as resident and promoter, but the following season decided not to burden myself with lots of hard work when you start forgetting that you live on the beach… and because of the specific business peculiarities in GOA. CIRRUS still exists and the visit to many Berlin clubs alike KaterHolzig (katerBlau now), same artists also coming to play there only with palm trees. I played there last year on the birthday of the club, but do not support any special contacts with them.

Tell about your Chile experience. How did you get there? Is that just one of geographical places list where you perform or something more?
– As a child in school we were taught – “No country more beautiful for Chile.” I got there thanks to a large number of fellow musicians from Chile, many of them you may find on Berlin scene. They offered me a job in Santiago, knowing that I can not stand winter colds, and realizing that it is difficult to develop in musical terms in India. So finally I got the opportunity to spend winter evenings not on Goa beaches, having not much to care about, and expand my musical horizons, to live in this wonderful country and visit neighboring ones. For 9 months in Chile I played almost in all local techno clubs and must say that I had such a connection with the audience there that I didn’t experience in any other country. Santiago is sufficiently powerful city in terms of underground music and contemporary art.
You can get to an art event or psychedelic rock concert at any day of the week which are ending with techno afterparties until late morning, so I had quite enough perfomances..

You are often lost in Berlin lately, performing at local clubs. There is more commercial part about it or did this city become close to you in spirit?
– I spend a lot of time in Berlin since 2012, and there is no commercial point here, the underground music industry is very oversaturated here and there are not so many truly quality clubs and events relating to techno. Small Leipzig far ahead in musical terms. The spirit of arts freedom in Berlin is what I really highly value besides my beloved friends and musicians live here, as well as a huge number of like-minded people, and what is important – a huge amount of vinyl shops. People here are looking very relaxed, and everything is from one point easier and from another more complicated…

About techno movements in Belarus. How popular are they and how difficult is it to organize them out there?
– In Belarusian circles, and even among promoters, there are very few people who can really distinguish techhouse of techno.  A movement of big events started last year due to the opening of large industrial art spaces (which have closed, having existed less than a year) and all activities were dominantly under the status of “Techno Rave” though there wasn’t even a hint on techno music. To organize event strictly in this genre with no combination of artists who play in more popular genres is possible only in smaller scale events, unless you’re brave enough to put up illegal open air in the woods for several days that we sometimes do in summer. Unfortunately, the current generation of clubbers isn’t very techno oriented in connection with the rise of hipster, and not only, bars with free entrance. All this naturally originates from difficult financial situation and political madness in Belarus.

Techno Project Hand-made – is that your project? What is its basic idea and plans for the future?
– Hand-made is my project that started a bit more than a year ago, the main idea of ​​which was to combine local techno DJs of three epochs, which originally gained an excellent response on the Minsk dance floor. The name meant locality and relaxed impromptu parties and only vinyl source. But I quickly withdraw from all cliches, and we were joined by great artists from Lithuania and Ukraine that do not use vinyl, Svarog among them. Regarding prospects it is difficult to say anything … this year heralds the complete economic collapse of Belarus, where I’m almost always missing, but we will continue this summer in the woods.

I know you played at the event hosted by Closer (Kyiv) on the Independence Day in 2014. What are the memories from that visit?
– It was definitely the longest set in my life … I started playing at 4 am and said I’m done in about 11 am, residents stood up to perform and played great music so within half an hour I wanted to dance … Guys, after seeing me dancing, invited me again and I played for another 3 hours …

You play vinyl. How many do you have in your collection allready? Where do you store them as far as you are often on away trips?
– Ohh … that’s a hot button for me, since only last year I managed to unite my collection in one place after so many years. It’s stored in Minsk, with the exception of two bags, traveling with me. I can not tell the exact figure, but it is somewhere about 600-700 items.

What are your favourite labels and producers?
– If it comes to what to expect from my sets, then I certainly can list my top favorites, if it’s about labels and artists that shaped my musical consciousness for 10 years – it’s a long story. Speaking about the list of gurus it will look like this: Autechre, AFX (Aphex Twin), Moritz von Oswald, Underground Resistance, Robert Hood. Clearly the focus of recent years has become for me Dub in all its forms – hence are my favorites Echocord, Chain Reaction, Basic Channel with their Mseries, Echospace, Rythm and Sound, Max.Ernst, Analog Solutions, Ilian Tape, Pro-tez. Accordingly, producers: Fluxion, Model500, Maurizio, TM404, Deepchord, In Aeternam Vale, Mike Dehnert, Thomas Brinkmann, Eduardo De La Calle, Function, Abdulla Rashim, Conforce, Jamal Moulay. Speaking of classic techno, I can accent on Modularz, Stroboscopic Artefacts, Tresor, Drumcode, Dystopian, Recognition, Nachtstrom Schallplatten, Roots United… A special place in the collection is reserved for Delsin releases and their offspring Mos Recordings. Apparent influence on my taste formation was made by Metroplex, and now Frustrated Funk, and also just an incredible Laboratory Instinct (I have it’s full collection) and Northern Electronics.

Which of your vinyls traveled with you most ?
– It’s hard to mention just one vinyl. One rule appeared with the experience not to take important plates with me, as they have the ability to disappear, even during transportation. There are some records for all occasions, so to say, that are always with me from the beginning. These are Stockholm Ltd Staffan Linzatti and a couple of In Aeternam Vale from Minimal Wave.

What are your hobbies and interests apart the music?
– My main hobby – traveling, became my lifestyle. I really like mountains. Everything reaches the upper frequencies here. I consider the option even to cast anchor in some old mountain village. I love silent movies from 50s-60s like Bergman and Fellini, surrealism like Hatarovskyy with Tarkovsky and Parajanov. I also like books on quantum physics. A friend recently invited me for drawing, that is how my first picture emerged, which of course had mountains as an object. I would gladly have such kind of hobby, driving a brush on canvas gives a very meditative feeling. But carrying canvas and paints besides carrying plates would be too much for me.

interview by Karma Detalis

English   Українська   Русский

English   Українська  Русский

Ти вже досить давно на клубній сцені, як оціниш зміни в техно музиці за останні 10 років? Тебе задовольняє як розвивається цей стиль і чи сильно змінились твої смаки в техно?
– Те, що переживає техно останніх 10-15 років це те, що пережив будь-який вид сучасного мистецтва починаючи з 80-х. Називається бізнес. У підвали андеграунду прийшли серйозні дядьки й тітки і стали вкладати і викачувати гроші, добре якщо вони ще розбираються в тому, що роблять, часто буває зовсім не так… З’явилось багато фейку і техно стали називати все підряд. Амбіції зібрати великий танцпол, стати знаменитим і літати на прайвет джеті взяли верх над прагненням до розвитку і унікальності звучання. З розвитком і спрощенням технологій техно може робити будь-який бажаючий, але воно не стало звучати краще ніж в 90-х… Тепер важливо чи модний артист, симпатичний, чи не говорить він зайвого “важливим людям” і тоді можливо потрапить в правильне агенство, і вже зовсім не важливо чи написав він хоч один вартісний трек і чи це він був взагалі. Звичайно є і позитивні тенденції і техно андеграунд живий, шкода що рідко в оригінальних джерелах. Приємно спостерігати за новою потужною хвилею в Росії і Україні.
Я б не сказала що мій смак сильно змінився за останні 10 років, але однозначно розвинувся за рахунок вивчення історії електронної музики, так як не знаючи звідки ми прийшли, неможливо оцінити де ми зараз… Для мене було завжди важливим тільки якість треку, а не його стилістичне навантаження. Я починала грати класичне техно потім захопилася Детройтом в усіх його проявах, потім потрапила в даб клаб, якщо можна так висловитися, і тепер все моє звучання, незалежно від стилю, можна назвати дабовим.

Як закладалась любов до музики, що формувало твій смак? У тебе здається є навіть музична освіта?
– Так, правда. Закінчила професійну школу фортепіано, але закинула як тільки отримала диплом, тому що будучи 16 річним підлітком, вважала це не дає можливості повноцінно жити і тусуватися з друзями. Грати на тому рівні означало щодня практикуватися по 4-5 годин і навіть більше, 7-8 коли готуєшся до конкурсів, а їх було багато. Мій музичний фундамент з дитинства закладався класикою Баха, Гайдна, Гріга. Моя школа була занадто класична, ми не грали джаз (наступний шар мого фундаменту), хоча я хотіла. Тому мені знадобився час щоб почати отримувати задоволення від електронної музики, яка здавалася мені тоді примітивною, в той час я купувала Касети з тріп-хопом, ейсід джазом з такими виконавцями як DJ Cam, Massive Attack, Tricky, Dj Shadow і потім я якимось чином відкрила для себе Aphex Twin і після цього все почалося.

Ти багато часу проводиш в інших країнах, ведеш можна сказати мандрівний спосіб життя. Як сталось, що ти на 3 роки потрапила в Індію і не тільки виступала там, а й стала засновницею клубу CIRRUS? Ти тримаєш ще з ними зв’язок?
– В Індію я їхала на три тижні, так би мовити на вакації з подругою, яка вмовила мене взяти з собою хоча б 10 платівок (про всяк випадок). Після приїзду виявилося, що діджей сет на пластинках там велика рідкість і дуже швидко у мене почався щільний гастрольний графік по всій країні, а потім і пропозиція взяти участь у створенні унікального для Гоа клубу. Унікальність його полягала по-перше в тому, що там не грали транс, а по-друге це був індор приміщення з відмінною хенд-мейд системою зі Швейцарії. Я пропрацювала там цілий сезон як резидент і промоутер, однак на наступний сезон вирішила не обтяжувати себе досить важкою роботою, коли забуваєш, що живеш на пляжі… ну і через специфічні особливості гоанського бізнесу. CIRRUS існує до цих пір і похід до багатьох берлінських клубів а-ля KaterHolzig (katerBlau тепер), тільки з пальмами. Я грала там в минулому році на день народження клубу, проте особливого зв’язку з ними не підтримую.

Розкажи про твій досвід в Чилі. Як туди потрапила? Це одна з географічних точок виступів чи щось більше?
– У дитинстві в школі нас вчили – “нема країни кращої за Чилі”. Потрапила я туди завдяки великій кількості друзів-музикантів з Чилі, яких дуже багато на Берлінській сцені. Вони запропонували мені роботу в Сантьяго, знаючи що я не виношу зимові холоди, і розуміючи що в Індії розвинутися в музичному плані досить важко. Так нарешті з’явилася можливість проводити зимові вечори не на пляжі в Гоа, особливо не про що не парячись, а розширити свій музичний кругозір, пожити в цій чудовій країні і помандрувати по сусідніх. У Чилі за 9 місяців я відіграла практично у всіх техно клубах і повинна сказати, що ніде, в жодній країні світу у мене не було такого конекту з публікою як там. Сантьяго досить потужне місто в плані розвитку андеграудної музики та сучасного мистецтва. Там можна в будь-який день тижня потрапити на арт-івент або психоделік-рок концерт, що закінчуються техно афтер-паті до пізнього ранку, так що виступів було достатньо.

Останнім часом ти часто пропадаєш в Берліні, виступаючи в місцевих клубах. Тут більше комерційної складової чи це місто стало тобі близьким по духу?
– У Берліні я проводжу багато часу з 2012 року і комерційної складової тут ніякої, індустрія андеграунд музики тут дуже перенасичена, і по справжньому якісних клубів і заходів тут не так вже й багато стосовно техно. Невелике німецьке місто Лейпциг набагато попереду в музичному плані. Мені дійсно близький дух свободи мистецтва в Берліні і тут живуть улюблені друзі, подруги і музиканти, а також величезна кількість однодумців, а головне величезна кількість вініл магазинів. Люди тут на вигляд дуже розслаблені, і все якось з одного боку простіше, а з іншого складніше…

Про техно тусовки в Білорусі. Наскільки вони популярні і наскільки важко їх організовувати у вас?
– У білоруській тусовці, і навіть серед промоутерів, залишилося зовсім небагато людей хто дійсно може відрізнити techhouse від techno. В останній рік почався якийсь рух великих заходів у зв’язку з відкриттям великих індустріальних арт-просторів (які закрилися не проіснувавши і року) і всі заходи з більшого проходили під статусом “Техно рейвів” хоча техно там і не пахло. Організувати івент строго в цьому жанрі НЕ комбінуючи з артистами, що грають в більш доступних обивателям жанрах можливо тільки в зовсім невеликих масштабах, якщо тільки не сміливі настільки, щоб замутити нелегальний оупен в лісі на кілька днів, що ми іноді і робимо влітку. Нажаль нинішнє покоління тусовщиків не сильно техно орієнтоване в зв’язку з розквітом хіпстерских, і не дуже, барів з безкоштовним входом. Все це природньо бере початок у важкій фінансовій ситуації і політичному божевіллі Білорусі.

Техно-проект Hand-made це твій проект? Яка його основна ідея та плани на перспективу?
– Hand-made це мій проект, який існує трохи більше року, ідеєю якого було об’єднати в першу чергу локальних техно діджеїв трьох епох, що отримало спочатку відмінний відгук на мінських танцполах. Сама назва мала на увазі локальність і невимушену експромтність вечірки, а також виключно вінілове джерело. Однак я дуже швидко відмовилася від усіх кліше, і до нас приєднались чудові артисти з Литви і України, що не використовують вініл, зокрема Svarog. З приводу перспектив зараз то щось складно сказати … Цей рік віщує повний економічний колапс Білорусі, де я практично весь час відсутня, але ми обов’язково продовжимо влітку в лісі.

Знаю ти грала на івенті від київського Closer на День Незалежності в 2014. Що запам’яталося з того візиту ?
– Це був однозначно найдовший сет в моєму житті … Я почала грати в 4 ранку і сказала, що більше не можу в 11, встали грати резиденти і грали чудову музику, що вже за півгодини мені захотілось потанцювати… Хлопці, побачивши, що я танцюю, запросили знову за пульт і я грала ще години 3 …

Ти граєш з вінілу. Скільки у тебе вже в колекції? Де зберігаєш їх, з огляду на твої часті виїзди?
– Охх це болюча тема … так як тільки в минулому році вдалося зібрати колекцію воєдино через багато років. Зберігається в Мінську, за винятком двох сумок, що подорожують зі мною. Точну цифру назвати не можу, але мова йде про 600-700 найменувань.

Які твої улюблені лейбли і продюсери?
– Якщо мова йде про те, чого чекати від мого сету, тут я звичайно можу перерахувати своїх злободенних фаворитів, якщо ж мова про артистів і лейбли, що формували мою музичну свідомість протягом 10 років – то це довга історія. Якщо говорити про список гуру, то він буде виглядати так: Autechre, AFX (Aphex Twin), Moritz von Oswald, Underground Resistance, Robert Hood. Однозначно фокусом останніх років для мене став Даб у всіх його проявах – звідси і фаворити Echocord, Chain Reaction, Basic Channel з їх Mseries, Echospace, Rythm and Sound, Max.Ernst, Analog Solutions, Ilian Tape, Pro-tez. Відповідно і продюсери: Fluxion, Model500, Maurizio, TM404, Deepchord, In Aeternam Vale, Mike Dehnert, Thomas Brinkmann, Eduardo De La Calle, Function, Abdulla Rashim, Conforce, Jamal Moulay. Якщо говорити про класичний техно, то можу виділити Modularz, Stroboscopic Artefacts, Tresor, Drumcode, Dystopian, Recognition, Nachtstrom Schallplatten, Roots United … Окреме місце в колекції виділено релізам від Delsin і їх дітищу Mos recordings. Безсумнівний вплив на становлення мого смаку зробили Metroplex, а тепер і Frustrated Funk, а також просто неймовірний експериментальний Laboratory Instinct (у мене його повна колекція) і Northern Electronics.

Платівка, яка найчастіше з тобою їздила
– Одну платівку виділити складно. З досвідом у мене з’явилося правило не возити за собою дорогі пластинки, так як вони мають властивість зникати, і навіть під час перевезення. Є якісь платівки на всі випадки життя, так би мовити, які завжди зі мною з самого початку. Це Stockholm Ltd Staffan Linzatti і парочку In Aeternam Vale з Minimal Wave.

Які хобі та інтереси поза музикою?
– Моє головне хобі – подорожі, стало моїм стилем життя. Найбільше я люблю гори. Там все досягає верхніх частот. Розглядаю навіть варіант кинути якір в якому-небудь старовинному гірському селі. Люблю мовчазне кіно 50х-60х а-ля Бергман і Фелліні, і сюр а-ля Хатаровский і Параджанов з Тарковським. Книги по квантовій фізиці. А недавно подруга художниця запропонувала мені помалювати, так з’явилася моя перша картина, об’єктом якої стали звичайно ж гори. Я б з радістю набула собі таке хобі, вже дуже медитативне відчуття водіння пензликом по полотну. Але тягати за собою крім пластинок полотна і фарби вже було б занадто.

English   Українська  Русский

Ти на даний момент проживаєш в Донецьку. Розкажи як розвивалась техно сцена в цьому місті до подій 2014 р ? Які були основні тусовки і як ситуація виглядає зараз?
– Колись давним давно в Донецьку був дуже крутий клуб ‘Mistik’ де проходили неймовірні техно тусовки з відмінними дискжокеями, такими як Саша Малинов (Tornado Dj’s) S8, Major (The Maneken) і багатьма іншими хлопцями, були також і класні артисти з Європи, але на той час як таких не було серйозних поціновувачів, мало у кого був інтернет під рукою як зараз, люди просто йшли на музику і відривалися. Все було просто і зі смаком. У 2014 році ми з моїм коллегою по лейблу – Ілля Побережний (Raul Duke) готували дуже класний річний проект ‘Summer of love’ який, на жаль, так і не відбувся в зв’язку з подіями і початком війни в Донецьку. Цей проект міг би стати дуже крутим, оскільки готувалася дуже велика програма, артисти з Європи а також з України та Росії і багато ін. В даний час в Донецьку чогось такого не відбувається, бо тривають військові дії і встановлена комендантська година. Але не дивлячись на все це, я можу поділитись інфо про не великий проект ‘Призма‘ засновником якої є молоді і ідейні хлопці – Антон Бабин і Павло Алейнічев. Хлопці пробують, експериментують, влаштовують невеликі техно заходи і розвивають молоде покоління.

Якими були твої перші кроки в музиці? Чому зупинився саме на техно жанрі і які були вподобання до цього?
– Бажання займатися музикою виникло після футболу, на той час я грав в молодіжному клубі “Алмар”, після травми мені довелося кинути футбол і я довго не знав чим себе зайняти, у мене була реально важка депресія. Я ніколи не забуду момент у своєму житті, коли мій друг Ілля десь у 2010 році приніс мені різні софти для запису треків, це був: Cubase, Abelton і Fruity loops. Кожну з них я досконально спробував і все таки зупинився на Abelton. Мій Батько років двадцять пропрацював музикантом завдяки чому смак до музики у мене закладався ще з дитинства, все починалося з джаз рок, такі гурти, як: Earth wind and Fire, Сhicago з якими мене познайомив Батько, за що я йому дуже вдячний, джаз рок вічний і музика таких легендарних гуртiв залишиться актуальною назавжди, її можна слухати знову і знову. Також велику роль для мене зіграли гурти: Prodigy, Chemical Brothers, Moby і не тільки. В кінцевому підсумку все це привело мене до техно.

В ретроспективі відчувається, що твоя музика почала змінюватись після виходу релізів на Kaputt та Manufactory і створення лейблу Framework Records в 2014. Як ти сам оцінюєш зміну своїх смаків в техно? Хто і що найбільше вплинули на них?
– У 2013 році я дуже сильно захопився лейблом Fachwerk, мене круто зачепили роботи Майка Дехнерта, його підхід і смак сирого, аналогового техно звучання мені просто розбили серце. Після цього, я вирішив спробувати перебудувати себе і перейти до експериментів, спробувавши зробити щось подібне. Якщо так розібратися, то з 2013 року справив великий вплив і зміну моїх смаків саме Майк.

Лейблом Framework Records ти займаєшся сам чи хтось допомагає? Наскільки ти задоволений на даний момент його розвитком?
– Своїм лейблом Framework я займаюся самостійно і в основному випускаю практично тільки свої роботи і роботи мені близьких друзів, іноді роблю виняток, якщо це дійсно щось вартісне з муз. продукту і відповідне по стилю до мого лейблу, то я можу випустити і іншого артиста.

Назва лейблу співпала з назвою першого альбому Mike Dehnert на Delsin Records 2011 р., чи є в цьому якийсь зв’язок?
– Як такого зв’язку немає, але Framework в перекладі ‘Рамки’ плюс я повністю перебудував себе і почав підтримувати ідеологію Майка і таким чином вирішив перед його створенням, що він буде мати саме таку назву.

Інший лейбл, до якого ти маєш відношення – Manufactory. Розкажи про його створення і які його перспективи, адже за 2016 р. на ньому вийшло мало робіт – одна EP і твій сингл.
– Власником лейбла Manufactory є мій друг з України – Владислав Соколенко (Feyser) який зараз перебрався жити на острів Кіпр, Ларнака, де продовжує працювати над своїми новими проектами а також є резидентом клубу ‘KlubD’ Він також не женеться за великою кількістю релізів і випуском Артистів на своєму лейблі. Ми з Владом завжди любимо експериментувати і ставимо перед собою питання, що ми хочемо випустити на лейблі і чи буде це цікаво нашому слухачеві.

Зрозуміло ж питання про твій недавній дебют на Fachwerk. Цей лейбл більшою мірою закритий. Якщо прослухати твої роботи, то виглядає ніби вони спеціально написані під звучання цього лейблу. Ваша співпраця була чиєю ініціативою?
– В 2014 ми познайомилися з Майком в Фейсбук, коли я йому скинув свої деякі роботи, він відповів мені, скачав пак і після прослуховування був дуже здивований. При цьому я закрився від інших лейблів на два роки і випускався тільки на своєму лейблі, що в цілому продовжую робити і зараз. Конкретно не було задумки зробити щось спецiальне, оскільки з 2015 року до сьогодні вже добре виробились витримка і стиль, плюс я встиг випустити два альбоми у 2015 роцi, це ”Direct To Earth” і другий спільний альбом з Alex Okrazo “’Fourth Side”. Майк завжди отримує мої свіжі роботи першим, просто я думаю, що зараз він вирішив зробити для мене приємність, додати мене в сім’ю Fachwerk <3 i для мене це насправдi велика честь і я йому за це дуже вдячний.

Який з своїх треків ти на даний момент цінуєш найбільше і чому?
– Не можу конкретно щось особливе виділити зі своїх робіт, кожен трек по-своєму люблю, так як на їх створення йде дуже багато часу, якщо підходити до своєї справи з любов’ю і повним розумінням. Але я все ж виділю трек Zeppelin який був випущений на лейблі BulletDodge в 2014 році. Цей трек зроблений з великим смаком до даб і глибшим звучанням, він якраз був записаний перед відкриттям мого лейблу і став завершальним випуском на інших лейблах.

Які продюсери і лейбли зараз тобі найближчі за звучанням?
– Крім лейблу і робіт мого друга Майка Дехнерта (Fachwerk) також віддаю велику перевагу голандському лейблу Delsin і його творцеві Марселю Ван Ден Вайдену. З України, мені дуже подобається лейбл Propаganda і взагалі сам стиль і ідея цього лейбла, власником якого є мій друг Анастасія Топольська (Nastia UA) мені подобається її індивідуальний підхід і я віддаю їй великий респект <3

Чи маєш якісь зацікавлення / хобі поза музикою?
– Ще до війни, в моєму місті Донецьку я захоплювався архітектурою і її виробами, мені було дуже цікаво проводити час в цеху і вчитись створювати всякі різні деталі. До сьогодні пам’ятаю як зібрати балюстраду з одиночних балясин) Поза архітектурними роботами також займався складанням і дизайном подарункових коробок, конвертів, пакетів.

На скільки розумію це буде твій перший візит у Львів. З чим асоціюється у тебе це місто ?
– Це буде мій перший візит в саме серце нашої країни – Львів, я не можу точно його з якимось іншим містом порівняти, Львів історичне місце, насичене своєю архітектурою і романтикою.

інтерв’ю – Karma Detalis

Розкажи як прийшов у техно. Чому зародилась тяга саме до цього жанру і чи були/є якісь інші стилістичні вподобання?
– До техно я прийшов не відразу. В нульових я, як і більшість підлітків, полюбляв електро та транс, які були скрізь на вечірках та радіо. Згодом хвиля італійського техно дійшла і до мене, яке надовго зачепило. Власний продакшн почав писати вже в старших класах школи. Це було звучання, яке змушувало людей танцювати. Пройшовши цей етап, почав поглиблюватись в інші відтінки даного жанру: даб, детройт, індастріал та експериментальне техно. Можу також насолоджуватись різними жанрами музики, починаючи від класики і закінчуючи роком. Головне, щоб ця музика була щира, наповнена та інтелектуальна.

Ти співзасновник лейблу Raw Raw Records. Розкажи хто твій партнер. Як ділите функції і чому вирішили зайнятись своїм лейблом?
– Мій партнер та ідейний брат – James Bong [Newrhythmic Records]. Людина, яка з`явилась в моєму житті також раптово, як і техно. Познайомились на одній з вечірок завдяки спільним друзям. Я й подумати не міг, що якийсь неговіркий, підозрілий хлопець в темних окулярах буде моїм кращим другом та партнером по улюбленій справі.
Ідея з лейблом з`явилася спонтанно. Дивлячись на західний ринок, ми вирішили створити дещо аналогічне і навіть більше. Перша компіляція, яка вийшла в світ влітку 2015, готувалась понад півроку. Стартувати завжди важко. В цьому процесі було задіяно значно більше людей, аніж здається, тому перший реліз найпам`ятніший в плані трудомісткості та намагань зробити класний продукт. Думаю, ми досягли значного успіху і будемо розвиватись й надалі.
Щодо спільної роботи над лейблом, то робота ділиться в рівній частині: хтось відповідає за артистів, хтось за випуск музики. Працюємо з наснагою та поглядом в майбутнє завдяки спільним смакам та бажанню досягти успіху.

Про київську техно сцену. Вона в останні роки помітно прогресує. Які з місцевих техно тусовок тобі найближчі по духу і чому?
– Київська сцена розвивається, як і техно всієї України. Зараз є чимало артистів, які стоять на рівні західних зубрів. Не буду вдаватись в імена, але в кожному місті маємо по гідному артисту, будь то Київ, Дніпро, Одеса чи Львів. Звісно є “клоуни”, але справжніх артистів техно вдосталь як ніколи.
Київ багатий на вечірки. Приїхавши сюди, ви можете відчути себе ніби в Берліні: тут може гастролювати як Zenker Brothers так і Sleeparchive. Розмаїття сцени переповнює і захоплює. Серед колоритних місць можу виділити: Closer, Otel, Mezzanine, Keller і т.п. Зараз чимало розмов навколо вечірки Схема, яка збирає чимало люду. Це дійсно оазис техно в Києві, який уособлює звучання столиці.

Як відчуваєш, куди рухаються твої техно смаки? Яке звучання тобі на даний момент найближче (лейбли/продюсери)?
– На даний момент захоплююсь більш глибоким звучанням. Ембіент техно саме те, чого я прагну як слухач та саунд-продюсер. Гіпнотика та глибина звуку є найголовнішим в техно. Це звук, який віддаляє нас від реальності та занурює в ритм танцю.
Про визначних техно-артистів та їх музику можна говорити годинами, але хотів би більше зосередити увагу на молодих та таланавитих. Виділив би саме: VSK, Antonio Ruscito, Alfredo Mazzilli, Eric Fetcher, Svarog. Серед лейблів увагу звертають здебільшого такі імпрінти, як: Northern Electronics, Mord, Weekend Circuit, Planet Rhythm, Soma. Ах, ледь не забув…RAW RAW RECORDS!

В 2016 ти активно зайнявся продакшном під аліасом Olexii, наступний рік плануєш не менш плідним?
– 2016 рік був для Olexii досить успішним. Випустив немало релізів, серед яких я би виділив ЕР на Illegal Alien з чудовим реміксом від Paul Birken. В 2017 році будуть випущені треки, які орієнтовані на більш виважене та глибоке звучання. Вже в січні відбудеться реліз на польскому Strikt, який, я впевнений, не залишить любителів техно байдужими.

P.S.
подкаст від OLEXII для Textura