English   Українська  Русский

Ты уже достаточно давно на клубной сцене, как оценишь изменения в техно музыке за последние 10 лет? Тебя удовлетворяет как развивается этот стиль и сильно ли изменились твои вкусы в техно?
– То что переживает техно последних 10-15 лет это то, что пережил любой вид современного искусства начиная с 80-х. Называется бизнес. В подземелья андеграунда пришли серьезные тети и дяди и стали вкладывать и выкачивать деньги, хорошо если они еще разбираются в том что делают, зачастую бывает совсем не так… Появилось много фейка и техно стали называть все подряд. Амбиции собрать большой танцпол, стать знаменитым и летать на прайвет джете победили стремление к развитию и уникальности звучания. С развитием и упрощением технологий техно может делать любой желающий, но оно не стало звучать лучше чем 90-х…Теперь важно моден ли артист, симпатичен, не говорит ли он лишнего “важным людям” и тогда возможно попадет в правильное агенство, и уже совсем не важно написал ли он хоть один стоящий трек и он ли это был вообще. Конечно есть и позитивные тенденции и техно андеграунд жив, жаль что редко в оригинальных источниках. Приятно наблюдать за новой мощной волной в России и Украине.
Я бы не сказала что мой вкус сильно изменился за последние 10 лет, но однозначно развился за счет изучения истории электронной музыки, так как не зная откуда мы пришли, невозможно оценить где мы сейчас… Для меня было всегда важно только качество трека, а не его стилистическая нагрузка. Я начинала играть классическое техно потом увлеклась детройтом во всех его проявлениях и “сырым” звучанием, потом попала в даб клаб, если можно так выразится, и теперь все мое звучание, независимо от стиля, можно назвать дабовым.

Как закладывалась твоя любовь к музике, что формировало твой вкус? У тебя кажется есть даже музыкальное образование?
– Да, правда. Окончила профессиональную школу фортепиано, но забросила как только получила диплом, потому как будучи 16 летним подростком, думала это не дает мне возможности полноценно жить и тусоваться с друзьями. Играть на том уровне означало ежедневно практиковаться по 4-5 часов и даже больше, 7-8 когда готовишься к конкурсам, а их у меня было много. Музыкальный фундамент с детства закладывался классикой Баха, Гайдна, Грига. Моя школа была слишком классическая, мы не играли джаз (следующий слой моего фундамента), хотя я хотела. Поэтому мне понадобилось время чтобы начать получать удовольствие от электронной музыки, которая казалась мне тогда примитивной, в то время я покупала касcеты с трип-хопом, ейсид джазом с такими исполнителями как DJ Cam, Massive Attack, Tricky, Dj Shadow и потом я каким то образом открыла для себя Aphex Twin и после этого все началось.

Ты много времени проводишь в других странах, ведешь можно сказать странствующий образ жизни. Как случилось, что ты на 3 года попала в Индию и не только выступала там, но и стала основательницей клуба CIRRUS? Ты держишь еще с ними связь?
– В Индию я ехала на три недели, так сказать на вокейшн с подругой, которая уговорила меня взять с собой хотя бы 10 пластинок (на всякий случай). После приезда оказалось, что диджей сет на пластинках там большая редкость и очень быстро у меня начался плотный гастрольный график по всей стране, а потом и предложение поучаствовать в создании уникального для Гоа клуба. Уникальность его состояла во-первых в том, что там не играли транс, а во-вторых это был индор помещение с отличной хэнд-мейд системой из Швейцарии. Я проработала там целый сезон как резидент и промоутер, однако на следующий сезон решила не обременять себя достаточно тяжелой работой, когда забываешь что живешь на пляже… ну и из-за специфических особенностей гоанского бизнеса. CIRRUS существует до сих пор и поход на многие берлинские клубы а-ля KaterHolzig (katerBlau теперь), только с пальмами. Я играла там в прошлом году на день рождении клуба, однако особой связи с ними не поддерживаю.

Расскажи о твоем опыте в Чили. Как туда попала? Это одна из географических точек выступлений или нечто больше?
– В детстве в школе нас учили – “нет страны чудесней Чили”. Попала я туда благодаря большому количеству друзей-музыкантов из Чили, которых очень много на Берлинской сцене. Они предложили мне работу в Сантьяго, зная что я не выношу зимние холода, и понимая что в Индии развиться в музыкальном плане достаточно тяжело. Так наконец-то появилась возможность коротать зимние вечера не на пляже в Гоа, особо не о чем не парясь, а расширить свой музыкальный кругозор и пожить в этой чудесной стране, и попутешествовать по соседним. В Чили за 9 месяцев я отыграла практически во всех техно клубах и должна сказать, что нигде, ни в одной стране мира у меня не было такого коннекта с публикой как там. Сантьяго достаточно мощный город в плане развития андеграудной музыки и современного искусства. Там можно в любой день недели попасть на арт-ивент или психоделик-рок концерт заканчивающиеся техно автер-пати до позднего утра, так что выступлений было достаточно.

В последнее время ты часто пропадаешь в Берлине, выступая в местных клубах. Здесь больше коммерческой составляющей или этот город стал тебе близок по духу?
– В Берлине я провожу много времени с 2012 года и коммерческой составляющей здесь никакой, индустрия андеграунд музыки здесь очень перенасыщена, и по настоящему качественных клубов и мероприятий здесь не так уж и много применительно к техно. Небольшой немецкий город Лейпциг намного впереди в музыкальном плане. Мне действительно близок дух свободы искусства в Берлине и здесь живут любимые друзья, подруги и музыканты, а также огромное количество единомышленников, а главное огромное количество винил магазинов. Люди здесь с виду очень расслаблены, и все как то с одной стороны проще, а с другой сложнее…

О техно тусовках в Беларуси. Насколько они популярны и насколько трудно их организовывать у вас?
– В белорусской тусовке, и даже среди промоутеров, осталось совсем не много людей кто действительно может отличить techhouse от techno.  В последний год началось какое-то движение крупных мероприятий в связи с открытием больших индустриальных арт-пространств (которые закрылись не просуществовав и года) и все мероприятия с большего проходили под статусом “Техно рейвов” хотя техно там и не пахло. Организовать ивент строго в этом жанре не комбинируя с артистами играющими в более доступных обывателям жанрах возможно только в совсем небольших масштабах, если только не смелы настолько чтобы замутить нелегальный оупен в лесу на несколько дней, что мы иногда и делаем летом. К сожалению нынешняя поколение тусовщиков не сильно техно ориетированно в связи с расцветом хипстерских, и не очень, баров с бесплатным входом. Все это естественно берет начало в тяжелейшей финансовой ситуации и политическом безумии Беларуси.

Техно-проект Hand-made это твой проект? Какова его основная идея и планы на перспективу?
– Hand-made это мой проект который существует немного более года, идеей которого было обьединить в первую очередь локальных техно диджеев трех эпох, что получило изначально отличный отклик на минских танцполах. Само название подразумевало локальность и не обязывающую экспромтность вечеринки, а также исключительно виниловый источник. Однако я очень быстро отказалась от всех клише, и к нам присоединились замечательные артисты из Литвы и Украины не использующие винил, такие как Svarog. По поводу перспектив сейчас что то сложно сказать…этот год предвещает полный экономический коллапс Беларуси, где я практически все время отсутствую, но мы обязательно продолжим летом в лесу.

Знаю ты играла на ивенте от киевского Closer (Киев) на День Независимости в 2014. Что запомнилось из того визита?
– Это был однозначно самый длинный сет в моей жизни…Я начала играть в 4 утра и сказала что больше не могу в 11, встали играть резиденты и играли отличную музыку, что уже через полчаса мне захотелось потанцевать…Ребята, увидев, что я танцую, пригласили снова за пульт и я играла еще часа 3…

Ты играешь с винила. Сколько у тебя уже в коллекции? Где хранишь их, учитывая твои частые выезды?
– Охх это больная тема… так как только в прошлом году удалось собрать коллекцию воедино спустя многие годы. Храниться в Минске, за исключением двух сумок путешествующих со мной. Точную цифру назвать не могу, но речь идет о 600-700 наименований.

Какие твои любимые лейблы и продюсеры?
– Если речь идет о том, чего ждать от моего сета, тут я конечно могу перечислить своих злободневных фаворитов, если же речь об артистах и лейблах которые формировали мое музыкальное сознание на протяжении 10 лет – то это долгая история. Если говорить о списке гуру то он будет выглядеть так:  Autechre, AFX (Aphex Twin), Moritz von Oswald, Underground Resistance, Robert Hood. Однозначно фокусом последних лет для меня стал Даб во всех его проявлениях – отсюда и фавориты Echocord, Chain Reaction, Basic Channel с их Mseries, Echospace, Rythm and Sound, Max.Ernst, Analog Solutions, Ilian Tape, Pro-tez. Соответвенно и продюссеры:  Fluxion, Model500, Maurizio, TM404, Deepchord, In Aeternam Vale, Mike Dehnert, Thomas Brinkmann, Eduardo De La Calle, Function, Abdulla Rashim, Conforce, Jamal Moulay. Если говорить о классическом техно то могу выделить Modularz, Stroboscopic Artefacts, Tresor, Drumcode, Dystopian, Recognition, Nachtstrom Schallplatten, Roots United… Отдельное место в коллекции уделено релизам от Delsin и их детищу Mos recordings. Несомненное влияние на становление моего вкуса оказали Metroplex, а теперь и Frustrated Funk, а также просто невероятный экспериментальный Laboratory Instinct  (у меня его полная коллекция) и Northern Electronics.

Пластинка, которая чаще всего с тобой ездила
– Одну пластинку выделить сложно. С опытом у меня появилось правило не возить за собой дорогие пластинки, так как они имеют свойство исчезать, и даже при перевозке. Есть какие то пластинки на все случаи жизни, так сказать, которые всегда со мной с самого начала. Это Stockholm Ltd Staffan Linzatti и парочку In Aeternam Vale с Minimal Wave.

Какие хобби и интересы вне музыки?
– Мое главное хобби – путешествия, стало моим стилем жизни. Больше всего я люблю горы. Там все достигает верхних частот. Рассматриваю даже вариант бросить якорь в какой-нибудь старинной горной деревушке. Люблю молчаливое кино 50х-60х а-ля Бергман и Феллини, и сюрр а-ля Хатаровский и Параджанов с Тарковский. Книги по Квантовой физике. А недавно подруга художница предложила мне порисовать, так появилась моя первая картина, обьектом которой стали конечно же горы. Я бы с радостью заимела себе такое хобби, уж очень медитативное ощущение вождить кисточкой по холсту. Но таскать за собой помимо пластинок холсты и краски уже было бы слишком.

English   Українська  Русский

English   Українська   Русский

You’ ve been on the club scene for quite a long time now, how do you assess changes in techno music over the last 10 years? Are you satisfied on how this style developes and did your taste evolve much in techno?
– For the last 10-15 years techno has faced changes that any kind of contemporary art since the 80s has experienced. It’s called business. Serious folks came to underground cellars and began investing and pumping out money, in better case being aware of what they do and very often it’s different… Alot of fake emerged and everything started to be called techno. Ambitions to collect a large dance floor, become famous and fly on private jet won the pursuit over development and unique sound. With the development and simplification of technology anyone can make techno, but it didn’t start to sound better than in the 90th… Now it’s important if the artist is trendy, cute, whether he doesn’t say too much to “important people” and then maybe he could get to the right agency and then it does not already matter whether he wrote at least one valuable track and whether was it him at all. Of course, there are positive trends and techno underground lives on, pitty that it’s rarely in the original sources. Nice to watch the new powerful wave in Russia and Ukraine.
I would not say that my taste has greatly changed over the last 10 years, but rather uniquely developed by studying the history of electronic music, as far as not knowing where we come from, it is impossible to assess where we are now… For me it was always important just quality of the track and not his stylistic side. I started playing classical techno then was fascinated by Detroit and raw sound in all its forms, and then hit the so called “dub club”, and now all my sound, regardless of style, can be called dub.

What are the fundamentals of your music passion, how was your taste formed? It seems you’ve also got musical education?
– Yes, it’s true. I graduated as a professional piano player but once I got my diploma I stopped, cause being a 16 years old teenager, I thought that piano is not letting me live and hang out with my friends. Playing on that level means practicing 4-5 hours per day, even more when you are getting ready for some competition, and I had attended many of them. The classical harmony like Bach, Gaiden, Grieg, were my fundamentals from the childhood, they were not letting me play even Jazz (my second fundamental) however I wanted it. That’s why it took time for me to start enjoying electronic music it seemed to primitive for me, so that time I was buying cassettes with trip-hop and acid-jazz like DJ Cam, Massive Attack, Tricky, Dj Shadow  and then somehow I discovered Aphex Twin and everything began.

You spend much time in different countries, leading a travelling style of life. How did it happen that you got to India and stayed there for 3 years, not just performing – also became a co-founder of the CIRRUS club? Are you still in contact with them?
– I came to India for a three week travel, generally saying on vocation, with a friend who persuaded me to bring along at least 10 plates (just in case). After arrival it appeared that a DJ set on vinyls is a rare case there and very quickly I started a busy tour schedule throughout the country, and then got an offer to participate in creating a unique Goa club. The uniqueness of it was firstly that no trance music was played there, and secondly it was indoor place with excellent hand-made system from Switzerland. I worked there over the whole season as resident and promoter, but the following season decided not to burden myself with lots of hard work when you start forgetting that you live on the beach… and because of the specific business peculiarities in GOA. CIRRUS still exists and the visit to many Berlin clubs alike KaterHolzig (katerBlau now), same artists also coming to play there only with palm trees. I played there last year on the birthday of the club, but do not support any special contacts with them.

Tell about your Chile experience. How did you get there? Is that just one of geographical places list where you perform or something more?
– As a child in school we were taught – “No country more beautiful for Chile.” I got there thanks to a large number of fellow musicians from Chile, many of them you may find on Berlin scene. They offered me a job in Santiago, knowing that I can not stand winter colds, and realizing that it is difficult to develop in musical terms in India. So finally I got the opportunity to spend winter evenings not on Goa beaches, having not much to care about, and expand my musical horizons, to live in this wonderful country and visit neighboring ones. For 9 months in Chile I played almost in all local techno clubs and must say that I had such a connection with the audience there that I didn’t experience in any other country. Santiago is sufficiently powerful city in terms of underground music and contemporary art.
You can get to an art event or psychedelic rock concert at any day of the week which are ending with techno afterparties until late morning, so I had quite enough perfomances..

You are often lost in Berlin lately, performing at local clubs. There is more commercial part about it or did this city become close to you in spirit?
– I spend a lot of time in Berlin since 2012, and there is no commercial point here, the underground music industry is very oversaturated here and there are not so many truly quality clubs and events relating to techno. Small Leipzig far ahead in musical terms. The spirit of arts freedom in Berlin is what I really highly value besides my beloved friends and musicians live here, as well as a huge number of like-minded people, and what is important – a huge amount of vinyl shops. People here are looking very relaxed, and everything is from one point easier and from another more complicated…

About techno movements in Belarus. How popular are they and how difficult is it to organize them out there?
– In Belarusian circles, and even among promoters, there are very few people who can really distinguish techhouse of techno.  A movement of big events started last year due to the opening of large industrial art spaces (which have closed, having existed less than a year) and all activities were dominantly under the status of “Techno Rave” though there wasn’t even a hint on techno music. To organize event strictly in this genre with no combination of artists who play in more popular genres is possible only in smaller scale events, unless you’re brave enough to put up illegal open air in the woods for several days that we sometimes do in summer. Unfortunately, the current generation of clubbers isn’t very techno oriented in connection with the rise of hipster, and not only, bars with free entrance. All this naturally originates from difficult financial situation and political madness in Belarus.

Techno Project Hand-made – is that your project? What is its basic idea and plans for the future?
– Hand-made is my project that started a bit more than a year ago, the main idea of ​​which was to combine local techno DJs of three epochs, which originally gained an excellent response on the Minsk dance floor. The name meant locality and relaxed impromptu parties and only vinyl source. But I quickly withdraw from all cliches, and we were joined by great artists from Lithuania and Ukraine that do not use vinyl, Svarog among them. Regarding prospects it is difficult to say anything … this year heralds the complete economic collapse of Belarus, where I’m almost always missing, but we will continue this summer in the woods.

I know you played at the event hosted by Closer (Kyiv) on the Independence Day in 2014. What are the memories from that visit?
– It was definitely the longest set in my life … I started playing at 4 am and said I’m done in about 11 am, residents stood up to perform and played great music so within half an hour I wanted to dance … Guys, after seeing me dancing, invited me again and I played for another 3 hours …

You play vinyl. How many do you have in your collection allready? Where do you store them as far as you are often on away trips?
– Ohh … that’s a hot button for me, since only last year I managed to unite my collection in one place after so many years. It’s stored in Minsk, with the exception of two bags, traveling with me. I can not tell the exact figure, but it is somewhere about 600-700 items.

What are your favourite labels and producers?
– If it comes to what to expect from my sets, then I certainly can list my top favorites, if it’s about labels and artists that shaped my musical consciousness for 10 years – it’s a long story. Speaking about the list of gurus it will look like this: Autechre, AFX (Aphex Twin), Moritz von Oswald, Underground Resistance, Robert Hood. Clearly the focus of recent years has become for me Dub in all its forms – hence are my favorites Echocord, Chain Reaction, Basic Channel with their Mseries, Echospace, Rythm and Sound, Max.Ernst, Analog Solutions, Ilian Tape, Pro-tez. Accordingly, producers: Fluxion, Model500, Maurizio, TM404, Deepchord, In Aeternam Vale, Mike Dehnert, Thomas Brinkmann, Eduardo De La Calle, Function, Abdulla Rashim, Conforce, Jamal Moulay. Speaking of classic techno, I can accent on Modularz, Stroboscopic Artefacts, Tresor, Drumcode, Dystopian, Recognition, Nachtstrom Schallplatten, Roots United… A special place in the collection is reserved for Delsin releases and their offspring Mos Recordings. Apparent influence on my taste formation was made by Metroplex, and now Frustrated Funk, and also just an incredible Laboratory Instinct (I have it’s full collection) and Northern Electronics.

Which of your vinyls traveled with you most ?
– It’s hard to mention just one vinyl. One rule appeared with the experience not to take important plates with me, as they have the ability to disappear, even during transportation. There are some records for all occasions, so to say, that are always with me from the beginning. These are Stockholm Ltd Staffan Linzatti and a couple of In Aeternam Vale from Minimal Wave.

What are your hobbies and interests apart the music?
– My main hobby – traveling, became my lifestyle. I really like mountains. Everything reaches the upper frequencies here. I consider the option even to cast anchor in some old mountain village. I love silent movies from 50s-60s like Bergman and Fellini, surrealism like Hatarovskyy with Tarkovsky and Parajanov. I also like books on quantum physics. A friend recently invited me for drawing, that is how my first picture emerged, which of course had mountains as an object. I would gladly have such kind of hobby, driving a brush on canvas gives a very meditative feeling. But carrying canvas and paints besides carrying plates would be too much for me.

interview by Karma Detalis

English   Українська   Русский

English   Українська  Русский

Ти вже досить давно на клубній сцені, як оціниш зміни в техно музиці за останні 10 років? Тебе задовольняє як розвивається цей стиль і чи сильно змінились твої смаки в техно?
– Те, що переживає техно останніх 10-15 років це те, що пережив будь-який вид сучасного мистецтва починаючи з 80-х. Називається бізнес. У підвали андеграунду прийшли серйозні дядьки й тітки і стали вкладати і викачувати гроші, добре якщо вони ще розбираються в тому, що роблять, часто буває зовсім не так… З’явилось багато фейку і техно стали називати все підряд. Амбіції зібрати великий танцпол, стати знаменитим і літати на прайвет джеті взяли верх над прагненням до розвитку і унікальності звучання. З розвитком і спрощенням технологій техно може робити будь-який бажаючий, але воно не стало звучати краще ніж в 90-х… Тепер важливо чи модний артист, симпатичний, чи не говорить він зайвого “важливим людям” і тоді можливо потрапить в правильне агенство, і вже зовсім не важливо чи написав він хоч один вартісний трек і чи це він був взагалі. Звичайно є і позитивні тенденції і техно андеграунд живий, шкода що рідко в оригінальних джерелах. Приємно спостерігати за новою потужною хвилею в Росії і Україні.
Я б не сказала що мій смак сильно змінився за останні 10 років, але однозначно розвинувся за рахунок вивчення історії електронної музики, так як не знаючи звідки ми прийшли, неможливо оцінити де ми зараз… Для мене було завжди важливим тільки якість треку, а не його стилістичне навантаження. Я починала грати класичне техно потім захопилася Детройтом в усіх його проявах, потім потрапила в даб клаб, якщо можна так висловитися, і тепер все моє звучання, незалежно від стилю, можна назвати дабовим.

Як закладалась любов до музики, що формувало твій смак? У тебе здається є навіть музична освіта?
– Так, правда. Закінчила професійну школу фортепіано, але закинула як тільки отримала диплом, тому що будучи 16 річним підлітком, вважала це не дає можливості повноцінно жити і тусуватися з друзями. Грати на тому рівні означало щодня практикуватися по 4-5 годин і навіть більше, 7-8 коли готуєшся до конкурсів, а їх було багато. Мій музичний фундамент з дитинства закладався класикою Баха, Гайдна, Гріга. Моя школа була занадто класична, ми не грали джаз (наступний шар мого фундаменту), хоча я хотіла. Тому мені знадобився час щоб почати отримувати задоволення від електронної музики, яка здавалася мені тоді примітивною, в той час я купувала Касети з тріп-хопом, ейсід джазом з такими виконавцями як DJ Cam, Massive Attack, Tricky, Dj Shadow і потім я якимось чином відкрила для себе Aphex Twin і після цього все почалося.

Ти багато часу проводиш в інших країнах, ведеш можна сказати мандрівний спосіб життя. Як сталось, що ти на 3 роки потрапила в Індію і не тільки виступала там, а й стала засновницею клубу CIRRUS? Ти тримаєш ще з ними зв’язок?
– В Індію я їхала на три тижні, так би мовити на вакації з подругою, яка вмовила мене взяти з собою хоча б 10 платівок (про всяк випадок). Після приїзду виявилося, що діджей сет на пластинках там велика рідкість і дуже швидко у мене почався щільний гастрольний графік по всій країні, а потім і пропозиція взяти участь у створенні унікального для Гоа клубу. Унікальність його полягала по-перше в тому, що там не грали транс, а по-друге це був індор приміщення з відмінною хенд-мейд системою зі Швейцарії. Я пропрацювала там цілий сезон як резидент і промоутер, однак на наступний сезон вирішила не обтяжувати себе досить важкою роботою, коли забуваєш, що живеш на пляжі… ну і через специфічні особливості гоанського бізнесу. CIRRUS існує до цих пір і похід до багатьох берлінських клубів а-ля KaterHolzig (katerBlau тепер), тільки з пальмами. Я грала там в минулому році на день народження клубу, проте особливого зв’язку з ними не підтримую.

Розкажи про твій досвід в Чилі. Як туди потрапила? Це одна з географічних точок виступів чи щось більше?
– У дитинстві в школі нас вчили – “нема країни кращої за Чилі”. Потрапила я туди завдяки великій кількості друзів-музикантів з Чилі, яких дуже багато на Берлінській сцені. Вони запропонували мені роботу в Сантьяго, знаючи що я не виношу зимові холоди, і розуміючи що в Індії розвинутися в музичному плані досить важко. Так нарешті з’явилася можливість проводити зимові вечори не на пляжі в Гоа, особливо не про що не парячись, а розширити свій музичний кругозір, пожити в цій чудовій країні і помандрувати по сусідніх. У Чилі за 9 місяців я відіграла практично у всіх техно клубах і повинна сказати, що ніде, в жодній країні світу у мене не було такого конекту з публікою як там. Сантьяго досить потужне місто в плані розвитку андеграудної музики та сучасного мистецтва. Там можна в будь-який день тижня потрапити на арт-івент або психоделік-рок концерт, що закінчуються техно афтер-паті до пізнього ранку, так що виступів було достатньо.

Останнім часом ти часто пропадаєш в Берліні, виступаючи в місцевих клубах. Тут більше комерційної складової чи це місто стало тобі близьким по духу?
– У Берліні я проводжу багато часу з 2012 року і комерційної складової тут ніякої, індустрія андеграунд музики тут дуже перенасичена, і по справжньому якісних клубів і заходів тут не так вже й багато стосовно техно. Невелике німецьке місто Лейпциг набагато попереду в музичному плані. Мені дійсно близький дух свободи мистецтва в Берліні і тут живуть улюблені друзі, подруги і музиканти, а також величезна кількість однодумців, а головне величезна кількість вініл магазинів. Люди тут на вигляд дуже розслаблені, і все якось з одного боку простіше, а з іншого складніше…

Про техно тусовки в Білорусі. Наскільки вони популярні і наскільки важко їх організовувати у вас?
– У білоруській тусовці, і навіть серед промоутерів, залишилося зовсім небагато людей хто дійсно може відрізнити techhouse від techno. В останній рік почався якийсь рух великих заходів у зв’язку з відкриттям великих індустріальних арт-просторів (які закрилися не проіснувавши і року) і всі заходи з більшого проходили під статусом “Техно рейвів” хоча техно там і не пахло. Організувати івент строго в цьому жанрі НЕ комбінуючи з артистами, що грають в більш доступних обивателям жанрах можливо тільки в зовсім невеликих масштабах, якщо тільки не сміливі настільки, щоб замутити нелегальний оупен в лісі на кілька днів, що ми іноді і робимо влітку. Нажаль нинішнє покоління тусовщиків не сильно техно орієнтоване в зв’язку з розквітом хіпстерских, і не дуже, барів з безкоштовним входом. Все це природньо бере початок у важкій фінансовій ситуації і політичному божевіллі Білорусі.

Техно-проект Hand-made це твій проект? Яка його основна ідея та плани на перспективу?
– Hand-made це мій проект, який існує трохи більше року, ідеєю якого було об’єднати в першу чергу локальних техно діджеїв трьох епох, що отримало спочатку відмінний відгук на мінських танцполах. Сама назва мала на увазі локальність і невимушену експромтність вечірки, а також виключно вінілове джерело. Однак я дуже швидко відмовилася від усіх кліше, і до нас приєднались чудові артисти з Литви і України, що не використовують вініл, зокрема Svarog. З приводу перспектив зараз то щось складно сказати … Цей рік віщує повний економічний колапс Білорусі, де я практично весь час відсутня, але ми обов’язково продовжимо влітку в лісі.

Знаю ти грала на івенті від київського Closer на День Незалежності в 2014. Що запам’яталося з того візиту ?
– Це був однозначно найдовший сет в моєму житті … Я почала грати в 4 ранку і сказала, що більше не можу в 11, встали грати резиденти і грали чудову музику, що вже за півгодини мені захотілось потанцювати… Хлопці, побачивши, що я танцюю, запросили знову за пульт і я грала ще години 3 …

Ти граєш з вінілу. Скільки у тебе вже в колекції? Де зберігаєш їх, з огляду на твої часті виїзди?
– Охх це болюча тема … так як тільки в минулому році вдалося зібрати колекцію воєдино через багато років. Зберігається в Мінську, за винятком двох сумок, що подорожують зі мною. Точну цифру назвати не можу, але мова йде про 600-700 найменувань.

Які твої улюблені лейбли і продюсери?
– Якщо мова йде про те, чого чекати від мого сету, тут я звичайно можу перерахувати своїх злободенних фаворитів, якщо ж мова про артистів і лейбли, що формували мою музичну свідомість протягом 10 років – то це довга історія. Якщо говорити про список гуру, то він буде виглядати так: Autechre, AFX (Aphex Twin), Moritz von Oswald, Underground Resistance, Robert Hood. Однозначно фокусом останніх років для мене став Даб у всіх його проявах – звідси і фаворити Echocord, Chain Reaction, Basic Channel з їх Mseries, Echospace, Rythm and Sound, Max.Ernst, Analog Solutions, Ilian Tape, Pro-tez. Відповідно і продюсери: Fluxion, Model500, Maurizio, TM404, Deepchord, In Aeternam Vale, Mike Dehnert, Thomas Brinkmann, Eduardo De La Calle, Function, Abdulla Rashim, Conforce, Jamal Moulay. Якщо говорити про класичний техно, то можу виділити Modularz, Stroboscopic Artefacts, Tresor, Drumcode, Dystopian, Recognition, Nachtstrom Schallplatten, Roots United … Окреме місце в колекції виділено релізам від Delsin і їх дітищу Mos recordings. Безсумнівний вплив на становлення мого смаку зробили Metroplex, а тепер і Frustrated Funk, а також просто неймовірний експериментальний Laboratory Instinct (у мене його повна колекція) і Northern Electronics.

Платівка, яка найчастіше з тобою їздила
– Одну платівку виділити складно. З досвідом у мене з’явилося правило не возити за собою дорогі пластинки, так як вони мають властивість зникати, і навіть під час перевезення. Є якісь платівки на всі випадки життя, так би мовити, які завжди зі мною з самого початку. Це Stockholm Ltd Staffan Linzatti і парочку In Aeternam Vale з Minimal Wave.

Які хобі та інтереси поза музикою?
– Моє головне хобі – подорожі, стало моїм стилем життя. Найбільше я люблю гори. Там все досягає верхніх частот. Розглядаю навіть варіант кинути якір в якому-небудь старовинному гірському селі. Люблю мовчазне кіно 50х-60х а-ля Бергман і Фелліні, і сюр а-ля Хатаровский і Параджанов з Тарковським. Книги по квантовій фізиці. А недавно подруга художниця запропонувала мені помалювати, так з’явилася моя перша картина, об’єктом якої стали звичайно ж гори. Я б з радістю набула собі таке хобі, вже дуже медитативне відчуття водіння пензликом по полотну. Але тягати за собою крім пластинок полотна і фарби вже було б занадто.

English   Українська  Русский