Bohdan :: Textura #17 (12.01.18) – Ukr

Українська   English

В музичних колах тебе раніше знали як d’n’b-діджея Jike. Як зародився твій зв’язок з техно-музикою, що саме подобається в цьому жанрі та коли і як виник твій проект Bohdan?
– Десь наприкінці 2012 року я став приділяти значно менше уваги діджеїнгу, щоб мати час займатися продакшном, і почав потроху збирати сетап для домашньої студії. Приблизно тоді ж відкрив для себе музику Donato Dozzy, Minilogue і Deepchord. Мене досить сильно захопило і надихнуло те, що вони звучали якось особливо, гіпнотично, цілком природно доповнюючи будь-який простір і оперуючи найбільш глибинними проявами тих жанрів, які мені самому були цікаві для роботи. В лютому 2013 року я вперше відіграв техно-сет у київському клубі Loft, а три місяці по тому вийшов мій перший реліз “Guiding Light“, і я отримав запрошення на виступ у Німеччині. Зараз і взагалі, для мене це не просто проект, а основне музичне ремесло. Саме тому я і підписую його власним ім’ям.

Розкажи, що лежить в основі твоєї музичної філософії, чия музика найбільше вплинула на твої техно-смаки, і що найбільш актуально для тебе на даний момент (лейбли/продюсери)?
– Я переконаний, що музика, як і в певній мірі образотворче мистецтво або література, має все необхідне для того, щоб дати людині можливість доторкнутися до речей і смислів, що існують поза рамками її матеріального сприйняття. Це самодостатній провідник до більш тонких, невидимих форм матерії і духу, які ми не маємо можливість бачити фізично, але за допомогою звукових вібрацій, принаймні, можемо уявити і почути. Психоакустичний аспект музики є первинним, по відношенню до культурного.
Мені, в рівній мірі як слухачеві і продюсеру, цікаво те, що роблять вже вищезгадані Donato Dozzy або Маркус Хенрікксон з Minilogue – вони талановиті і досвідчені музиканти, на позамежному для багатьох рівні. З лейблів – в першу чергу шведський Hypnus, потім Silent Season, NORITE, також дещо з Semantica, Informa та Stroboscopic Artefacts. Серед артистів особливо надихають Evigt Mörker, Luigi Tozzi, AWB, Hydrangea, Alfredo Mazzilli, Rrose, Deepbass і японці Takaaki Itoh та Wata Igarashi.

По останнім релізам та подкастам відчувається, що твоє звучання розвивається. Поряд з більш звичним дабовим звучанням на передній план вийшли атмосферні техно мотиви з авторським почерком, де домінують елементи глибини та загадковості. Як сам оціниш еволюцію своїх робіт та смаків в цілому?
– Даб-техно це досить нішевий жанр, зі своїми канонами звучання, які вже давно сформувалися і викристалізувалися. Цікаве починається там, де в нього привноситься нове дихання – психоделічні мотиви або насичені, органічні ландшафти, як наприклад у Voices From the Lake. Я називаю такий саунд «наелектризованими картинами Теодора Кіттельсена». Погугліть його ілюстрації, і зрозумієте, чому. Що ж стосується саме моїх робіт, то я не хотів би ідентифікуватися виключно як техно-артист. У моїх наступних EP буде дещо інше звучання. І поки я працюю над ними, чесно кажучи, найменше думаю про те, як вони будуть звучати на танцполі.

В цьому році вийшов твій реліз на Concrete Records, з’явився дебютний вініловий реліз на Norite Records, а також відбувся виступ в Бельгії на вечірці, присвяченій цьому релізу. Як оціниш для себе цей рік і що від тебе чекати найближчим часом?
– Рік видався дуже зайнятий, і я в цілому задоволений його результатами. Колись у мене була мрія випустити власну музику на платівці, і це сталося. Зараз працюю над двома наступними ЕР, але зазвичай намагаюся нічого не розповідати про майбутні релізи до тих пір, поки вони не будуть закінчені.

Якщо детальніше про твій вініловий реліз “Hermeticism” на лейблі Norite, що стоїть за цією платівкою? Скільки часу пройшло від перших контактів з лейблом до моменту появи в продажу, і чия ініціатива була запросити до реміксів саме AWB та Hydrangea, для яких це також була дебютна співпраця з лейблом?
–  Я відправив демо 14 січня, і вже через два дні отримав пропозицію від лейбла. З того моменту і до дня виходу платівки в продаж пройшло майже дев’ять місяців. Менеджер Norite сам запропонував знайти реміксерів. З Hydrangea ми до цього вже були знайомі та обмінювалися музикою, мені свого часу дуже сподобався її альбом “Dawn Lights”. “Hermeticism” це також і її перший вініловий реліз, і я радий бути з нею на одній платівці. Ну а AWB став справжнім відкриттям для мене. Він робить абсолютно містичні речі.

– Ти родом з Конотопу, але вже довший час проживаєш в Києві. Чи можна казати, що в музичному плані тебе повністю сформувало столичне середовище, чи щось вагоме заклалось ще раніше? І чи знайомий ти з своїм відомим земляком, який є зокрема автором роботи “You’ve Never Been To Konotop” (Vakula, – прим. Textura)?
– Прийнято вважати, що людина найбільш сприйнятлива до музики у віці десь з 14 до 21 року. Так що, звичайно, ці обидва періоди мого життя в значній мірі вплинули на свідомість. Глобально я захопився електронною музикою вже в Києві. Але якщо в моїх треках проявляються якісь пасторальні або сюрреалістичні настрої, то це вже, очевидно, відлуння Конотопу.
З Михайлом пару разів спілкувалися на Фейсбуці. Але в реалі ніколи не зустрічалися, незважаючи на те, що Конотоп – невелике місто, і у нас там, ймовірно, чимало спільних знайомих.

– Київський рух з об’єктивних причин є обличчям української техно-культури, які місця та промо-групи особисто тобі найбільше імпонують там?
– Кращі івенти, однозначно, у Rhythm Büro. У них дуже продуманий підхід до організації, крім того вони намагаються запрошувати найцікавіших, на мій погляд, артистів, яких навряд чи б привіз якийсь клуб чи фестиваль. Те ж саме стосується і вибору локації для проведення івентів. У мене, наприклад, немає улюбленого клубу або майданчика в Києві, і в цьому плані нестандартні простори, які спочатку не проектувалися, як місця для виступів, або навіть опен-ейри посеред лісу чи на березі озера можуть допомогти сприйняти цю музику на більш високому рівні.

– Чим цікавишся та які хобі поза музикою?
– Я досить серйозно вивчаю японську мову, це одна з моїх пристрастей. Ще захоплююся нумізматикою, і на аматорському рівні займаюся фотографією, використовуючи старі мануальні об’єктиви на цифровій дзеркальній камері.

– Як давно був востаннє у Львові?
– Майже рік тому, відзначав день народження.

інтерв’ю – Karma Detalis
фото (с) Олександр Плічко

Українська   English