Month: February 2018

Ksenia Kamikaza :: Textura #18 (16.03.18) – En

2

You have mentioned multiple times that you didn’t plan to stand behind the decks. When did you realize that you want to do it seriously? Can you imagine that it could have been different?
– Strange enough, but I can. And I’m glad it turned out this way. At first I wanted to shoot promotional and music videos, something not longer than 5 minutes. I still like the video, for many parties and clips I made promo videos myself. But I was lucky that music became my main occupation. Just as many others in 90s, I went to parties, DJs seemed like gods to me that transmit signals directly from space. Many of them became my friends later. And now I can send signals myself. Hope that from the other side there will allways be people who will need these signals.

Your parties Platz fur tanz and Debosch have been around for over 10 years already. How would you assess this period, what has changed during this time, what were the goals at the beginning and what are now?
– Goals have not changed:  bringing electronic music to people. That’s why I agreed to start radio show Intelligent Beats almost 15 years ago. I had a huge collection of records, and most of the people I met did not know anything about the format, alternative to MTV or regular radio. I did every release with gratitude that I can talk about this music with a huge audience. And then the idea to do parties appeared followed with the opportunity. One party, another, in clubs, some alternative places.  It became clear that the parties outside the clubs are being more expected by people, they prepare for them especially. We began to make raves in hangars. So the development was dictated as by our desire to bring music to people, so with their desire to escape from the ordinary atmosphere into something special, different world.

Tell us how the idea of ​​ parties in trains Debosch Express appeared and how does it look now? Do you completely hire a separate train? Where does it go, how long does this party last and how do you negotiate with the railway managers, considering dancing on the seats, alcohol is likely there, and so on?
– My friend gave this idea, she gave life to it in the form of a closed corporate evening, and I picked up the idea and turned it into an annual tradition. Yes, it’s a whole train with its route in Latvia, there are 2 DJs in each wagon with it’s own stylistic. Everything lasts for 4 hours and then we go to the afterparty on the boat. There is alcohol, of course, but DEBOSCH EXPRESS is a special event, people understand it and vandalism is absent. On the contrary, there are paper towels everywhere, and people, droping a drink, immediately clean it. In general, it is a special atmosphere, it is impossible to express it, just visit and feel it yourself. There is specific vibe each year in the trian, none is worse or better, just another one and special.

You are the curator and inspirator of the Under Festival in Riga, which was organized for the first time last year. Can we consider that this has become a logical continuation of previous organizational initiatives? What were the hardest issues, as far as it’s always hard to start, and what changes will be this year, apart from the line-up, of course?
– There are several people in UNDER team, each one is irreplaceable and has it’s own mission. I’m basically responsible for what I can – I pick artists and bring music to people through communicaton in facebook and in life. In 2009 I already organized festival in Riga, it was called Aiziet! and united 20 Riga clubs in it. But frankly, it turned out to be too complicated for our city. In 2017, the festival’s attempt was done again and didn’t fail. A two-day festival in the city, in an accessible location with a strong lineup – people took it for hooray! The most difficult thing was to work with the team, everyone came not only with the love for electronic music, but also with their habits in organizing, but we learned to respect each other and hear each other, this is very important. Of course, there were million technical missteps, but all the artists performed, and the audience did not feel those inaccuracies. So we can say that we have something to be proud of, and of course, everything will only be better in the future.

Are there any other good places in Riga where you can hear techno-oriented music besides those that you organize, and what is the situation with venues / clubs for such events (like it once was in  Andrejsala port)?
–  City authorities took back Andrejsala after it was given to informal youth, unfortunately. There is just commerce now. By the way, when we were driven out of the place, they blamed us exactly in the same: we gave you space for creativity, but you created clubs here, making money. Now there is no place for underground, expensive cars and high heels instead. Paradox or calculation. But there are places, although much less in comparing with 2006. There is a club One One, the most promising techno-place of the city by atmosphere. There is Teritorija, it’s more about house music, Autentika and Kanepes Kulturas Centrs, the most alternative audience  is there and a full blend of styles. And, of course, we do not stop making parties in unusual places.

It seems, you had already opened a club in Riga once, was there any wish to return to this idea again?

– It wasn’t me who opened the club, I worked there as a booker of foreign artists. But after closing, I was more interested in pop-up activities, the club has less creativity, more routine.

As we know, you have your own bar in Riga? Do you organize events there as well? :)

– I sold the bar two years ago and moved to Georgia. But while it was in my hands, everyone danced there on the tables in the literal sense of the word. Of course, the bar for 50 people did not have techno-format, it was a vinaigrette of any good music, both live and electronic, but it was always fun. We also named the bar “Fiesta”, a holiday, in honor of the work of Hemingway, who was known to be very fond of drinking wine.

1

Having a big musical experience, how will you evaluate changes in techno music over the past 10 years?

– I like what’s happening in techno. The artists continue to “dig” seriously, looking for new sounds, techno stopped killing, it has become more like a journey into the world, different from routine life. This is already a mixture of ambient landscapes, unstraight rhythms, but there is always a feeling of power, structure. What I don’t like is that everyone plays techno, even if it’s a house or electro. Everything is being labeled as techno. House and electro are also beautiful styles, I do not understand why people, who play it, want that everyone thought they are techno-DJs. So accordingly, audience also has some “porridge” in their heads. There were occasions when people came up to me after house-set and said that they had not heard such a cool techno for a long time. And what can be the answer to that? I smile and say “thank you”.

What techno labels and producers are the most relevant to you now and who are your favorite artists?

– Guys from Schwefelgelb are absolutely incomparable. Artefakt‘s album has struck me right in the heart. The newest of Kangding Ray is perfect. Developer always creates incredible tracks and no less incredible vibe in the club. In fact, I don’t like to be sticked to labels and names, and even if the artist creates one track, but the one that hits my ear, my respect and appreciation will be unlimited.
Among favourite artists I’d name KarennAudionLucyOscar MuleroInigo KennedyDasha Rush. In general, this is a list of artists who do not restrict themselves in style, you can dig deeper and discover new horizons.

Tell us about your latest 
EP on the Spanish label Different is Different Records. What’s behind this work and are you planning new releases in the near future?
– Yes, there will be a release on French Volute, more dub, house, but also with a techno remix on one of the tracks. And the Spanish release Rebel One will be out at the end of February. Basically, like any other of my tracks, included in this release, it’s an endless search for self-expression. Here I am more melodic, or restrained, or sharp. The release on Volute will be even political to some extent , I use Martin Luther King’s speech as a sample and also interview with Marilyn Monroe.

Which event, where you performed, is most memorable at the moment?
– Звичайно, з останнього особливою подією було запрошення в лондонський fabric. А до цього мене запросили в Dommune в Токіо, що було повною несподіванкою. За діджейську кар’єру було багато подій, про які згадуєш довго, але головне, до будь-якої ставитися з вдячністю, навіть якщо воно не було найкращим: досвід завжди досвід, без нього немає розвитку і не з’являється якість.

Прізвисько Kamikaza ти отримала за божевільну енергійність. Звідки черпаєш такий запас сил, враховуючи, що постійно виступаєш, організовуєш івенти, готуєш радіо ефіри, плюс сім’я?
– Взагалі не знаю. Просто ця енергія є і зупинити потік ідей і бажання щось робити неможливо. Сім’я від цього, скоріше, страждає, але вони звикли. Я їм обіцяю, що після 50 я сяду на березі моря і буду няньчити онуків і вони завжди будуть знати, де мене знайти.

Які твої хобі і чим любиш займатись коли є вільний час?

– Обожнюю подорожувати. Є хвилинка, зірвуся в якесь нове місце. Навіть нехай в межах міста. Особливо, як переїхала до Грузії, проблема знайти, що досліджувати, повністю відпала.

Чи була ти ще колись в Україні, якщо не брати до уваги твій виступ на  
Kazantip в 2012 ?
– Так, була і не раз. Виступала в Києві і Харкові, і їздила до Одеси відпочити. Одеса абсолютна любов, я обожнюю міста на море, так як і Рига має узбережжі, на яке завжди можна втекти від суєти, помедитувати з пляшкою шампанського. А до Львова давно мріяла потрапити, він географічно і архітектурно більш західний, ніж українські міста, в яких я бувала. На деяких фотографіях нагадує стару Ригу, в таких містах завжди відчуваєш себе затишно. Всі знайомі, хто побував у Львові, відгукуються про місто із захопленням, так що впевнена, і мені він припаде до душі.

Ksenia Kamikaza :: Textura #18 (16.03.18) – Ukr

2

Ти не раз говорила, що на початках не планувала ставати за пульт. Коли зрозуміла, що хочеш займатись цим серйозно?  Можеш уявити, що могло бути інакше?
– Як не дивно, можу. Але рада, що вийшло так. Спочатку я хотіла знімати рекламні та музичні ролики, щось не довше 5 хвилин. Мені до цих пір подобається відео, для дуже багатьох вечірок і кліпів я знімала промо-відео сама. Але мені пощастило, що все-таки основним заняттям стала музика. Як і багато хто в 90х, я ходила на тусовки, діджеї мені здавалися богами, що передають сигнали прямо з космосу. Потім багато хто став просто моїми друзями. А тепер сигнали можу передавати я сама. Сподіваюся, з іншого боку пульта завжди будуть люди, яким ці сигнали необхідні.

Твоїм тусовкам Platz fur tanz і Debosch вже більше 10 років.  Як оціниш цей етап, що змінилось за цей час, які були цілі на початках і які тепер?
– Цілі не змінилися: нести електронну музику людям. Саме тому я погодилася робити радіошоу Intelligent Beats майже 15 років тому. У мене була величезна колекція записів, а більшість людей, яких я зустрічала, нічого не знали про формат, альтернативний до MTV або звичайного радіо. Кожен випуск я робила з вдячністю, що я можу говорити про цю музику з величезною аудиторією. А потім з’явилася ідея і можливість робити вечірки. Одна, друга, в клубах, якихось альтернативних місцях. Стало зрозуміло, що вечірки поза клубами люди чекають більше, готуються до них особливо. Ми стали робити рейви в ангарах. Так що розвиток був продиктований як нашим прагненням доносити до людей музику, так і їх бажанням вирватися зі звичайної атмосфери в щось особливе, інший світ.

Розкажи як зародилась ідея вечірок в поїзді Debosch Express і як це зараз відбувається? Ви повністю винаймаєте окремий поїзд? Куди він їде, скільки триває ця вечірка і як домовляєтесь з керівництвом залізниці, враховуючи, що танцюєте на кріслах, алкоголь, напевне, тече рікою і тд?
– Ідея народилася у моєї подруги, вона втілила це в формі закритого корпоративного вечора, а я підхопила ідею і перетворила в щорічну традицію. Так, це цілий поїзд зі своїм маршрутом по Латвії, в кожному вагоні по 2 діджея, своє стилістичне спрямування. Все відбувається 4 години і потім ми вирушаємо на афтерпарті на човні. Алкоголь, звичайно, тече, але DEBOSCH EXPRESS особливий захід, люди це розуміють і вандалізм відсутній. Навпаки, всюди розкладені паперові рушники, люди, розливши напій, відразу прибирають. Взагалі, це особлива атмосфера, передати її неможливо, можна тільки побувати і відчути. Щороку в поїзді свій вайб, жоден з них не гірше або не краще, просто інший і особливий.

Ти є куратором і натхненником фестивалю Under Festival в Ризі, який був вперше організований минулого року. Чи можна вважати, що це стало логічним продовженням попередніх організаційних ініціатив? Що було найскладнішим, враховуючи, що починати завжди найважче, і які будуть зміни цього року, крім лайн-апу, зрозуміло?
– В команді UNDER кілька людей, кожен незамінний і несе свою місію. Я в основному відповідаю за те, що вмію – підбираю артистів і доношу музику людям через спілкування на Фейсбуці і в житті. В 2009 я вже організовувала фестиваль в Ризі, він називався Aiziet! і об’єднував в собі 20 ризьких клубів. Але відверто, це виявилося занадто складною схемою для нашого міста. В 2017 спроба фестивалю повторилася і не провалилася. Дводенний фестиваль в місті, в доступній локації з сильним лайнапом – люди сприйняли це на ура! Найскладнішим було спрацюватися з командою, всі прийшли не тільки з любов’ю до електронної музики, а й зі своїми звичками в організації, але ми навчилися взаємоповаги і чути один одного, це дуже важливо. Звичайно, був мільйон технічних косяків, але всі артисти виступили, а публіка на собі ці косяки не відчула. Так що можна сказати, що нам є, чим пишатися, і звичайно, в майбутньому все буде тільки краще.

Чи є в Ризі ще якісь хороші  місця, де можна почути техно орієнтовану музику крім тих, що ти організовуєш і як ситуація з місцями/клубами для таких івентів (на зразок як колись було в порту Andrejsala)?
– Андрейсалу, на жаль, влада міста як подарувала неформальній молоді, так і забрала. Тепер там суцільна комерція. До речі, коли нас виганяли, то звинувачували саме в цьому: ми дали вам приміщення під творчість, а ви тут клуби розвели, гроші робите. Тепер там не залишилося місця андерграунду, дорогі машини і високі підбори. Парадокс або розрахунок. Але місця є, хоча в порівнянні з скажімо 2006 роком, їх в рази менше. Є клуб One One, по атмосфері найперспективніше техно-місце міста. Є Teritorija, там більше хаус, є Autentika і Kanepes Kulturas Centrs, там сама альтернативна публіка і повна суміш стилів. І, звичайно, ми не перестаємо робити вечірки в незвичних місцях.

Ти сама, здається, колись уже відкривала повноцінний клуб у Ризі, не було після цього ще бажання повернутись до цієї ідеї?

– Клуб відкривала не я, я працювала там букером іноземних артистів. Але після його закриття я більше захопилася саме поп-ап заходами, в клубі менше творчості, більше рутини.

На скільки відомо, у тебе є власний бар в Ризі? Там теж організовуєш івенти?

– Бар я продала два роки тому, і переїхала до Грузії. Але поки він був у моїх руках там всі танцювали на столах в прямому сенсі слова. Звичайно, бар на 50 осіб не мав техно-формату, це був вінегрет з будь-якої хорошої музики, і живої, і електронної, але весело було завжди. Ми і назвали бар “Fiesta”, свято, в честь твору Хемінгуея, який, як відомо, дуже любив пити вино.

1

Враховуючи твій великий музичний досвід, як оціниш зміни в техно музиці за останні 10 років?

– Мені подобається те, що відбувається в техно. Артисти продовжують серйозно “копати”, шукати нові звуки, техно перестало вбивати, воно стало більше подорожжю в світ, відмінною від буднів. Це вже суміш з ембіентних ландшафтів, нерівних ритмів, але завжди відчувається міць, структура. Що не подобається, що тепер всі грають техно, навіть якщо це хаус або електро. Техно ліплять до всього. Хаус і електро теж прекрасні стилі, не розумію, чому люди, їх несучи, бажають, щоб всі думали, що вони техно-діджеї. Відповідно, і у публіки в голові каша. Були випадки, коли після хаус-сету до мене підходили люди і говорили, що давно не чули такого крутого техно. І що на таке відповідати? Я посміхаюся і кажу “дякую”.

Які техно лейбли і продюсери для тебе зараз найбільш актуальні і кого можна назвати твоїм улюбленими артистами?

– Хлопці з Schwefelgelb абсолютно незрівнянні. Альбом Artefakt вразив в саме серце. Останній Kangding Ray відмінний. Developer щоразу створює неймовірні треки і не менш неймовірний вайб в клубі. Насправді я не люблю прив’язуватися до лейблів і імен, і навіть якщо артист створить один трек, але який вразить мій слух, моя повага і вдячність будуть безмежні.
З улюблених артистів назву Karenn, Audion, Lucy, Oscar Mulero, Inigo Kennedy, Dasha Rush. Загалом, це той ряд артистів, що не обмежують себе в стилі, можна копнути глибше і виявити нові горизонти.

Розкажи про свій останній
EP на іспанському лейблі Different is Different Records. Що стоїть за цією роботою і чи плануєш найближчому часі нові релізи?
– Так, буде ще реліз на французькому Volute, більш даб, хаус, але теж з техно-реміксом на один з треків. А іспанський реліз Rebel One побачить світ в кінці лютого. В принципі, як будь-який інший мій трек, що увійшли в це реліз – це нескінченний пошук самовираження. Тут я більш мелодійна, або стримана, або різка. Реліз на Volute в якійсь мірі буде навіть політичним, я використовую в якості семплу промову Мартіна Лютера Кінга і інтерв’ю з Мерилін Монро.

Який з івентів, де ти виступала для тебе найбільш пам’ятний на даний момент?
– Звичайно, з останнього особливою подією було запрошення в лондонський fabric. А до цього мене запросили в Dommune в Токіо, що було повною несподіванкою. За діджейську кар’єру було багато подій, про які згадуєш довго, але головне, до будь-якої ставитися з вдячністю, навіть якщо воно не було найкращим: досвід завжди досвід, без нього немає розвитку і не з’являється якість.

Прізвисько Kamikaza ти отримала за божевільну енергійність. Звідки черпаєш такий запас сил, враховуючи, що постійно виступаєш, організовуєш івенти, готуєш радіо ефіри, плюс сім’я?
– Взагалі не знаю. Просто ця енергія є і зупинити потік ідей і бажання щось робити неможливо. Сім’я від цього, скоріше, страждає, але вони звикли. Я їм обіцяю, що після 50 я сяду на березі моря і буду няньчити онуків і вони завжди будуть знати, де мене знайти.

Які твої хобі і чим любиш займатись коли є вільний час?

– Обожнюю подорожувати. Є хвилинка, зірвуся в якесь нове місце. Навіть нехай в межах міста. Особливо, як переїхала до Грузії, проблема знайти, що досліджувати, повністю відпала.

Чи була ти ще колись в Україні, якщо не брати до уваги твій виступ на  
Kazantip в 2012 ?
– Так, була і не раз. Виступала в Києві і Харкові, і їздила до Одеси відпочити. Одеса абсолютна любов, я обожнюю міста на морі, так як і Рига має узбережжя, на яке завжди можна втекти від суєти, помедитувати з пляшкою шампанського. А до Львова давно мріяла потрапити, він географічно і архітектурно більш західний, ніж українські міста, в яких я бувала. На деяких фотографіях нагадує стару Ригу, в таких містах завжди відчуваєш себе затишно. Всі знайомі, хто побував у Львові, відгукуються про місто із захопленням, так що впевнена, і мені він припаде до душі.