Inga Malkowa (Raketka) :: Textura #13 (10.03.17) – Ukr

16593831_10206644562352729_1128473323_o

English   Українська  Русский

16593831_10206644562352729_1128473323_o

Ти вже досить давно на клубній сцені, як оціниш зміни в техно музиці за останні 10 років? Тебе задовольняє як розвивається цей стиль і чи сильно змінились твої смаки в техно?
– Те, що переживає техно останніх 10-15 років це те, що пережив будь-який вид сучасного мистецтва починаючи з 80-х. Називається бізнес. У підвали андеграунду прийшли серйозні дядьки й тітки і стали вкладати і викачувати гроші, добре якщо вони ще розбираються в тому, що роблять, часто буває зовсім не так… З’явилось багато фейку і техно стали називати все підряд. Амбіції зібрати великий танцпол, стати знаменитим і літати на прайвет джеті взяли верх над прагненням до розвитку і унікальності звучання. З розвитком і спрощенням технологій техно може робити будь-який бажаючий, але воно не стало звучати краще ніж в 90-х… Тепер важливо чи модний артист, симпатичний, чи не говорить він зайвого “важливим людям” і тоді можливо потрапить в правильне агенство, і вже зовсім не важливо чи написав він хоч один вартісний трек і чи це він був взагалі. Звичайно є і позитивні тенденції і техно андеграунд живий, шкода що рідко в оригінальних джерелах. Приємно спостерігати за новою потужною хвилею в Росії і Україні.
Я б не сказала що мій смак сильно змінився за останні 10 років, але однозначно розвинувся за рахунок вивчення історії електронної музики, так як не знаючи звідки ми прийшли, неможливо оцінити де ми зараз… Для мене було завжди важливим тільки якість треку, а не його стилістичне навантаження. Я починала грати класичне техно потім захопилася Детройтом в усіх його проявах, потім потрапила в даб клаб, якщо можна так висловитися, і тепер все моє звучання, незалежно від стилю, можна назвати дабовим.

Як закладалась любов до музики, що формувало твій смак? У тебе здається є навіть музична освіта?
– Так, правда. Закінчила професійну школу фортепіано, але закинула як тільки отримала диплом, тому що будучи 16 річним підлітком, вважала це не дає можливості повноцінно жити і тусуватися з друзями. Грати на тому рівні означало щодня практикуватися по 4-5 годин і навіть більше, 7-8 коли готуєшся до конкурсів, а їх було багато. Мій музичний фундамент з дитинства закладався класикою Баха, Гайдна, Гріга. Моя школа була занадто класична, ми не грали джаз (наступний шар мого фундаменту), хоча я хотіла. Тому мені знадобився час щоб почати отримувати задоволення від електронної музики, яка здавалася мені тоді примітивною, в той час я купувала Касети з тріп-хопом, ейсід джазом з такими виконавцями як DJ Cam, Massive Attack, Tricky, Dj Shadow і потім я якимось чином відкрила для себе Aphex Twin і після цього все почалося.

16810147_10206700555952534_1812365288_o (1)

Ти багато часу проводиш в інших країнах, ведеш можна сказати мандрівний спосіб життя. Як сталось, що ти на 3 роки потрапила в Індію і не тільки виступала там, а й стала засновницею клубу CIRRUS? Ти тримаєш ще з ними зв’язок?
– В Індію я їхала на три тижні, так би мовити на вакації з подругою, яка вмовила мене взяти з собою хоча б 10 платівок (про всяк випадок). Після приїзду виявилося, що діджей сет на пластинках там велика рідкість і дуже швидко у мене почався щільний гастрольний графік по всій країні, а потім і пропозиція взяти участь у створенні унікального для Гоа клубу. Унікальність його полягала по-перше в тому, що там не грали транс, а по-друге це був індор приміщення з відмінною хенд-мейд системою зі Швейцарії. Я пропрацювала там цілий сезон як резидент і промоутер, однак на наступний сезон вирішила не обтяжувати себе досить важкою роботою, коли забуваєш, що живеш на пляжі… ну і через специфічні особливості гоанського бізнесу. CIRRUS існує до цих пір і похід до багатьох берлінських клубів а-ля KaterHolzig (katerBlau тепер), тільки з пальмами. Я грала там в минулому році на день народження клубу, проте особливого зв’язку з ними не підтримую.

Розкажи про твій досвід в Чилі. Як туди потрапила? Це одна з географічних точок виступів чи щось більше?
– У дитинстві в школі нас вчили – “нема країни кращої за Чилі”. Потрапила я туди завдяки великій кількості друзів-музикантів з Чилі, яких дуже багато на Берлінській сцені. Вони запропонували мені роботу в Сантьяго, знаючи що я не виношу зимові холоди, і розуміючи що в Індії розвинутися в музичному плані досить важко. Так нарешті з’явилася можливість проводити зимові вечори не на пляжі в Гоа, особливо не про що не парячись, а розширити свій музичний кругозір, пожити в цій чудовій країні і помандрувати по сусідніх. У Чилі за 9 місяців я відіграла практично у всіх техно клубах і повинна сказати, що ніде, в жодній країні світу у мене не було такого конекту з публікою як там. Сантьяго досить потужне місто в плані розвитку андеграудної музики та сучасного мистецтва. Там можна в будь-який день тижня потрапити на арт-івент або психоделік-рок концерт, що закінчуються техно афтер-паті до пізнього ранку, так що виступів було достатньо.

16976679_10206763220839117_1877661466_

Останнім часом ти часто пропадаєш в Берліні, виступаючи в місцевих клубах. Тут більше комерційної складової чи це місто стало тобі близьким по духу?
– У Берліні я проводжу багато часу з 2012 року і комерційної складової тут ніякої, індустрія андеграунд музики тут дуже перенасичена, і по справжньому якісних клубів і заходів тут не так вже й багато стосовно техно. Невелике німецьке місто Лейпциг набагато попереду в музичному плані. Мені дійсно близький дух свободи мистецтва в Берліні і тут живуть улюблені друзі, подруги і музиканти, а також величезна кількість однодумців, а головне величезна кількість вініл магазинів. Люди тут на вигляд дуже розслаблені, і все якось з одного боку простіше, а з іншого складніше…

Про техно тусовки в Білорусі. Наскільки вони популярні і наскільки важко їх організовувати у вас?
– У білоруській тусовці, і навіть серед промоутерів, залишилося зовсім небагато людей хто дійсно може відрізнити techhouse від techno. В останній рік почався якийсь рух великих заходів у зв’язку з відкриттям великих індустріальних арт-просторів (які закрилися не проіснувавши і року) і всі заходи з більшого проходили під статусом “Техно рейвів” хоча техно там і не пахло. Організувати івент строго в цьому жанрі НЕ комбінуючи з артистами, що грають в більш доступних обивателям жанрах можливо тільки в зовсім невеликих масштабах, якщо тільки не сміливі настільки, щоб замутити нелегальний оупен в лісі на кілька днів, що ми іноді і робимо влітку. Нажаль нинішнє покоління тусовщиків не сильно техно орієнтоване в зв’язку з розквітом хіпстерских, і не дуже, барів з безкоштовним входом. Все це природньо бере початок у важкій фінансовій ситуації і політичному божевіллі Білорусі.

Техно-проект Hand-made це твій проект? Яка його основна ідея та плани на перспективу?
– Hand-made це мій проект, який існує трохи більше року, ідеєю якого було об’єднати в першу чергу локальних техно діджеїв трьох епох, що отримало спочатку відмінний відгук на мінських танцполах. Сама назва мала на увазі локальність і невимушену експромтність вечірки, а також виключно вінілове джерело. Однак я дуже швидко відмовилася від усіх кліше, і до нас приєднались чудові артисти з Литви і України, що не використовують вініл, зокрема Svarog. З приводу перспектив зараз то щось складно сказати … Цей рік віщує повний економічний колапс Білорусі, де я практично весь час відсутня, але ми обов’язково продовжимо влітку в лісі.

Знаю ти грала на івенті від київського Closer на День Незалежності в 2014. Що запам’яталося з того візиту ?
– Це був однозначно найдовший сет в моєму житті … Я почала грати в 4 ранку і сказала, що більше не можу в 11, встали грати резиденти і грали чудову музику, що вже за півгодини мені захотілось потанцювати… Хлопці, побачивши, що я танцюю, запросили знову за пульт і я грала ще години 3 …

1384138_10202005556340478_7821605613708506854_n

Ти граєш з вінілу. Скільки у тебе вже в колекції? Де зберігаєш їх, з огляду на твої часті виїзди?
– Охх це болюча тема … так як тільки в минулому році вдалося зібрати колекцію воєдино через багато років. Зберігається в Мінську, за винятком двох сумок, що подорожують зі мною. Точну цифру назвати не можу, але мова йде про 600-700 найменувань.

Які твої улюблені лейбли і продюсери?
– Якщо мова йде про те, чого чекати від мого сету, тут я звичайно можу перерахувати своїх злободенних фаворитів, якщо ж мова про артистів і лейбли, що формували мою музичну свідомість протягом 10 років – то це довга історія. Якщо говорити про список гуру, то він буде виглядати так: Autechre, AFX (Aphex Twin), Moritz von Oswald, Underground Resistance, Robert Hood. Однозначно фокусом останніх років для мене став Даб у всіх його проявах – звідси і фаворити Echocord, Chain Reaction, Basic Channel з їх Mseries, Echospace, Rythm and Sound, Max.Ernst, Analog Solutions, Ilian Tape, Pro-tez. Відповідно і продюсери: Fluxion, Model500, Maurizio, TM404, Deepchord, In Aeternam Vale, Mike Dehnert, Thomas Brinkmann, Eduardo De La Calle, Function, Abdulla Rashim, Conforce, Jamal Moulay. Якщо говорити про класичний техно, то можу виділити Modularz, Stroboscopic Artefacts, Tresor, Drumcode, Dystopian, Recognition, Nachtstrom Schallplatten, Roots United … Окреме місце в колекції виділено релізам від Delsin і їх дітищу Mos recordings. Безсумнівний вплив на становлення мого смаку зробили Metroplex, а тепер і Frustrated Funk, а також просто неймовірний експериментальний Laboratory Instinct (у мене його повна колекція) і Northern Electronics.

Платівка, яка найчастіше з тобою їздила
– Одну платівку виділити складно. З досвідом у мене з’явилося правило не возити за собою дорогі пластинки, так як вони мають властивість зникати, і навіть під час перевезення. Є якісь платівки на всі випадки життя, так би мовити, які завжди зі мною з самого початку. Це Stockholm Ltd Staffan Linzatti і парочку In Aeternam Vale з Minimal Wave.

Які хобі та інтереси поза музикою?
– Моє головне хобі – подорожі, стало моїм стилем життя. Найбільше я люблю гори. Там все досягає верхніх частот. Розглядаю навіть варіант кинути якір в якому-небудь старовинному гірському селі. Люблю мовчазне кіно 50х-60х а-ля Бергман і Фелліні, і сюр а-ля Хатаровский і Параджанов з Тарковським. Книги по квантовій фізиці. А недавно подруга художниця запропонувала мені помалювати, так з’явилася моя перша картина, об’єктом якої стали звичайно ж гори. Я б з радістю набула собі таке хобі, вже дуже медитативне відчуття водіння пензликом по полотну. Але тягати за собою крім пластинок полотна і фарби вже було б занадто.

English   Українська  Русский

 

Posted on: February 14, 2017, by : max

Leave a Reply